Спеціальні умови для неоплачуваних стажерів
Як зазначено в Статті 3, громадянин третьої країни, який подає клопотання про допуск у якості неоплачуваного стажера, окрім загальних положень, викладених у Статті 6, повинен:
a) підписати договір про стажування, який, якщо це необхідно, затверджується відповідним органом держави-члена відповідно до її законодавства або адміністративної практики для безоплатного стажування в державному або приватному закладі чи закладі професійної освіти, який визнається державою-членом відповідно до її законодавства або адміністративної практики;
b) надати запитувані державою-членом підтвердження, що він/вона упродовж перебування матиме достатні ресурси для покриття витрат на власне життєзабезпечення, стажування й повернення. Держави-члени мають опублікувати мінімальні місячні ресурси, необхідні для зазначених цілей, без упередженості впродовж індивідуального розгляду кожного конкретного випадку;
c) здобути базову мовну підготовку для отримання рівня знань, необхідного для стажування, якщо цього вимагає держава-член.