1. На додаток до загальних положень, якими визначено подію, що призводить до виникнення податкового зобов’язання, та положень щодо сплати, визначених у Директиві 92/12/ЄЕС, сума оподаткування енергетичних продуктів повинна ставати належною до сплати з моменту настання однієї з подій, що призводять до виникнення податкового зобов’язання, згаданих у статті 2(3).
2. Для цілей цієї Директиви слово «виробництво» у статті 4(c) та 5(1) Директиви 92/12/ЄЕС, повинно вважатися таким, що включає «видобуток», у відповідних випадках.
3. Споживання енергетичних продуктів у власних приміщеннях підприємства, що виробляє енергетичні продукти, не повинне вважатися подією, що призводить до виникнення податкового зобов’язання, з настанням якої воно підлягає оподаткуванню, якщо споживання полягає у споживанні енергетичних продуктів, вироблених у власних приміщеннях підприємства. Держави-члени можуть також вважати споживання електроенергії та інших енергетичних продуктів, вироблених не у власних приміщеннях такого підприємства, та споживання енергетичних продуктів та електроенергії у власних приміщеннях підприємства, що виробляє палива, що можуть використовуватися для генерації електроенергії, як такі, що не спричиняють настання події, що призводить до виникнення податкового зобов’язання. Якщо споживання виникає для цілей, не пов’язаних із виробництвом енергетичних продуктів, та зокрема для урухомлення транспортних засобів, це має вважатися подією, що призводить до виникнення податкового зобов’язання.
4. Держави-члени можуть також передбачити, що енергетичні продукти та електроенергія підлягатимуть оподаткуванню у випадках, коли буде встановлено, що не виконується або припиняє виконуватися умова стосовно кінцевого використання, передбачена у національних правилах щодо цілей, до яких може застосовуватися зниження рівня оподаткування або звільнення від оподаткування.
5. Для цілей застосування статей 5 та 6 Директиви 92/12/ЄЕС, електроенергія та природний газ підлягають оподаткуванню, при цьому податкове зобов’язання виникає у момент постачання дистриб’ютором або редистриб’ютором. Якщо постачання для споживання відбувається у державі-члені, у якій дистриб’ютор або редистриб’ютор не має осідку, податок держави-члена постачання повинен підлягати стягненню з компанії, яка повинна бути зареєстрована у державі-члені постачання. У всіх випадках податок нараховується та стягується відповідно до процедур, встановлених кожною державою-членом.
Незважаючи на перший підпараграф, держави-члени мають право визначати подію, що призводить до виникнення податкового зобов’язання, у випадку, якщо не існує з’єднань між їхніми газопроводами та газопроводами інших держав-членів.
Суб’єкт, що виробляє електроенергію для власного використання, вважається дистриб’ютором. Незважаючи на положення статті 14(1)(a), держави-члени можуть звільняти малих виробників електроенергії від оподаткування, за умови що держави-члени оподатковують енергетичні продукти, які використовуються для виробництва такої електроенергії.
Для цілей застосування статей 5 та 6 Директиви 92/12/ЄЕС, вугілля, кокс та буре вугілля повинні підлягати оподаткуванню із виникненням податкового зобов’язання у момент постачання компаніями, які повинні бути зареєстровані для таких цілей у відповідних органах. Такі органи можуть дозволяти виробникам, торговцям, імпортерам або податковим представникам діяти у функції зареєстрованої компанії для виконання податкових зобов’язань, покладених на таку компанію. Нарахування та стягнення податку здійснюється відповідно до процедур, встановлених кожною державою-членом.
6. Держави-члени не повинні вважати «виробництвом енергетичних продуктів» таке:
(a) операції, під час яких випадково утворюється невеликий обсяг енергетичних продуктів;
(b) операції, під час яких користувач енергетичного продукту робить його повторне використання можливим на власному підприємстві, за умови що стосовно такого продукту вже сплачено податок, що не є нижчим ніж податок, який би належало сплатити у разі, якби стосовно повторно використаного енергетичного продукту належало сплатити податок знову;
(c) операцію, що складається зі змішування, поза виробничим підприємством або податковим складом, енергетичних продуктів з іншими енергетичними продуктами або іншими матеріалами, за умови що:
(i) оподаткування окремих компонентів уже відбулося і відповідні податки вже було сплачено раніше; та
(ii) сплачені суми не є меншими, ніж суми податку, який було б нараховано на суміш.
Умова згідно з пунктом (i) не застосовується у випадках, коли на суміш не поширюється дія положень щодо спеціального використання.