1. За умови дотримання мінімальних рівнів оподаткування, передбачених цією Директивою, в середньому стосовно кожного підприємства, держави-члени можуть застосовувати податкові зниження стосовно споживання енергетичних продуктів, що використовуються для цілей опалення або для цілей статті 8(2)(b) та (c), та електроенергії у таких випадках:
(a) в інтересах енергоємних підприємств
Під поняттям «енергоємне підприємство» слід розуміти суб’єкт господарювання, зазначений у статті 11, який або придбаває енергетичні продукти та електроенергію в обсязі щонайменше 3,0% від вартості виробництва, або сплачує національний енергетичний податок в розмірі щонайменше 0,5% доданої вартості. Держави-члени можуть включати у це означення суворіші критерії, як-от стосовно обсягів продажів, процесів або секторів.
Під «придбаванням енергетичних продуктів та електроенергії» слід розуміти фактичні витрати на закупівлю енергії або на її генерацію у межах підприємства. Сюди включено лише електроенергію, теплову енергію та енергетичні продукти, що використовуються для цілей опалення або для цілей, визначених у статті 8(2)(b) та (c). Сюди також включені всі податки, крім вираховуваного ПДВ (ПДВ, що підлягає віднесенню на зменшення податкового зобов’язання).
Під «вартістю виробництва» слід розуміти оборот, включно із субсидіями, безпосередньо пов’язаними з ціною продукту, плюс або мінус зміни запасів готової продукції, незавершене виробництво та товари і послуги, придбані для перепродажу, мінус товари і послуги, придбані для перепродажу.
Під «доданою вартістю» слід розуміти сумарний оборот, на який нараховується ПДВ, включно з продажами на експорт, мінус сумарні закупівлі, на які нараховується ПДВ, включно з імпортом.
Держави-члени, які на поточний момент застосовують системи національних енергетичних податків, у яких існує означення енергоємного підприємства відповідно до інших критеріїв, ніж за співвідношенням витрат на енергію і вартістю виробництва та співвідношенням національного енергетичного податку і доданої вартості, повинні мати змогу скористатися перехідним періодом до 01 січня 2007 року для адаптації означення, наведеного у пункті (a) першого підпараграфа;
(b) коли між підприємствами та асоціаціями підприємств укладені угоди, або коли імплементовано схеми торгівлі дозволами на викиди чи еквівалентні механізми, якщо вони призводять до досягнення цілей захисту довкілля або підвищення енергоефективності.
2. Незважаючи на статтю 4(1), держави-члени можуть застосовувати рівень оподаткування, що дорівнює 0, до енергетичних продуктів та електроенергії, визначених у статті 2, якщо вони використовуються енергоємними підприємствами, означеними у параграфі 1 цієї статті.
3. Незважаючи на статтю 4(1), держави-члени можуть застосовувати оподаткування на рівні 50% від мінімальних рівнів, передбачених у цій Директиві, до енергетичних продуктів та електроенергії, визначених у статті 2, які використовуються суб’єктами господарювання, зазначеними у статті 11, які не єнергоємними підприємствами, означеними у параграфі 1 цієї статті.
4. Підприємства, які користуються перевагами, зазначеними у параграфах 2 та 3, повинні укласти угоди, стати членами схем торгівлі дозволами на викиди або стати учасниками еквівалентних схем, як зазначено в параграфі 1(b). Угоди, схеми торгівлі дозволами на викиди або еквівалентні механізми повинні призводити до досягнення екологічних цілей або підвищення енергоефективності, які в цілому є еквівалентними тим, яких було б досягнуто, якби застосовувалися мінімальні ставки згідно зі стандартами Співтовариства.