Перехідні положення для Чеської Республіки, Греції, Іспанії, Латвії, Литви, Польщі, Португалії та Словаччини
1. Греції, Латвії, Польщі та Португалії дозволено не застосовувати положення статті 1 до дати застосування, зазначеної у статті 17(2) та (3) Директиви Ради 2003/48/ЄС від 03 червня 2003 року про оподаткування доходу від заощаджень у формі виплат процентів ( - 1). Протягом перехідного періоду тривалістю вісім років, який розпочинається із зазначеної вище дати, ставка податку на виплату процентів або роялті, що здійснюється асоційованій компанії в іншій державі-члені або розташованому в іншій державі-члені постійному представництву асоційованої компанії держави-члена, не повинна перевищувати 10% протягом перших чотирьох років та 5% протягом останніх чотирьох років.
Литві дозволено не застосовувати положення статті 1 до дати застосування, зазначеної у статті 17(2) та (3) Директиви 2003/48/ЄС. Протягом перехідного періоду тривалістю шість років, який розпочинається із зазначеної вище дати, ставка податку на виплату роялті, що здійснюється асоційованій компанії в іншій державі-члені або розташованому в іншій державі-члені постійному представництву асоційованої компанії держави-члена, не повинна перевищувати 10%. Протягом перших чотирьох років шестирічного перехідного періоду ставка податку на виплату процентів, що здійснюється асоційованій компанії в іншій державі-члені або розташованому в іншій державі-члені постійному представництву, не повинна перевищувати 10%, та протягом останніх двох років ставка податку на такі виплати процентів не повинна перевищувати 5%.
Іспанії та Чеській Республіці винятково для виплати роялті дозволено не застосовувати положення статті 1 до дати застосування, зазначеної у статті 17(2) та (3) Директиви 2003/48/ЄС. Протягом перехідного періоду тривалістю шість років, який розпочинається із зазначеної вище дати, ставка податку на виплату роялті, що здійснюється асоційованій компанії в іншій державі-члені або розташованому в іншій державі-члені постійному представництву асоційованої компанії держави-члена, не повинна перевищувати 10%. Словаччині винятково для виплати роялті дозволено не застосовувати положення статті 1 протягом перехідного періоду тривалістю два роки з 01 травня 2004 року.
Однак ці перехідні правила повинні продовжувати застосовуватися на рівні будь-якої ставки податку, яка є нижчою за ставку, зазначену в першому, другому та третьому підпараграфах, передбачену двосторонніми договорами, укладеними між Чеською Республікою, Грецію, Іспанією, Латвією, Литвою, Польщею, Португалією або Словаччиною та іншими державами-членами. Перед завершенням будь-якого із зазначених у цьому параграфі перехідних періодів Рада може одностайно ухвалити рішення, за пропозицією Комісії, стосовно можливості продовження зазначених перехідних періодів.
2. Якщо компанія держави-члена або розташоване у такій державі-члені постійне представництво компанії держави-члена:
- отримує проценти або роялті від асоційованої компанії Греції, Латвії, Литви, Польщі або Португалії,
- отримує роялті від асоційованої компанії Чеської Республіки, Іспанії або Словаччини,
- отримує проценти або роялті від постійного представництва, розташованого в Греції, Латвії, Литви, Польщі або Португалії, асоційованої компанії держави-члена,
- або
- отримує роялті від постійного представництва, розташованого в Чеській Республіці, Іспанії або Словаччини, асоційованої компанії держави-члена,
перша держава-член повинна дозволити вирахувати суму, що дорівнює податку, сплаченому з такого доходу в Чеській Республіці, Греції, Іспанії, Латвії, Литві, Польщі, Португалії або Словаччині відповідно до параграфа 1, з податку на дохід компанії або постійного представництва, яке отримало такий дохід.
3. Вирахування, зазначене у параграфі 2, не повинне перевищувати нижчого з такого:
(a) податку, що повинен бути сплачений з такого доходу на підставі параграфа 1, у Чеській Республіці, Греції, Іспанії, Латвії, Литві, Польщі, Португалії або Словаччині,
або
(b) тієї частини податку на дохід компанії або постійного представництва, яка отримала проценти чи роялті, обчисленої до надання можливості застосувати вирахування, що відноситься на такі виплати згідно з національним правом держави-члена, у якій розташовується компанія або постійне представництво.