1. Крім випадків, коли держави-члени передбачають інше, статті 3 та 4 не застосовують до передання підприємства або бізнесу чи частини підприємства або бізнесу, якщо відчужувач є учасником провадження про банкрутство чи будь-якого аналогічного провадження щодо неплатоспроможності, кінцевою метою якого є ліквідація активів відчужувача та які проводяться під наглядом компетентного органу публічної влади (яким може бути конкурсний управитель, уповноважений компетентним публічним органом).
2. У випадках застосування статей 3 та 4 до передання під час провадження щодо неплатоспроможності, яке відкрито стосовно відчужувача (незалежно від того, чи була метою відкриття такого провадження ліквідація активів відчужувача), та за умови, що таке провадження проводиться під наглядом компетентного органу публічної влади (яким може бути конкурсний управитель, призначений згідно з національним правом), держава-член може передбачити таке:
(a) незважаючи на положення статті 3(1), борги відчужувача, що виникають на підставі будь-якого трудового договору або трудових відносин, строк погашення яких настає перед переданням або перед відкриттям провадження щодо неплатоспроможності, не повинні передаватися набувачу, за умови що провадження відповідно до права такої держави-члена забезпечить захист, який буде щонайменше еквівалентним захисту, передбаченому для таких ситуацій положеннями Директиви Ради 80/987/ЄЕС від 20 жовтня 1980 року про наближення законодавств держав-членів щодо захисту працівників на випадок неплатоспроможності їх працедавця ( - 7), та, або альтернативно, що
(b) набувач, відчужувач або особа чи особи, що здійснюють функції відчужувача, з одного боку, та представники працівників, з іншого боку, можуть дійти згоди щодо внесення змін, наскільки це допускає чинне законодавство та практика, до умов та зобов’язань працевлаштування працівників, спрямовані одночасно на захист можливостей працевлаштування та забезпечення порятунку підприємства або бізнесу чи частини підприємства або бізнесу.
3. Держава-член може застосовувати положення параграфа 20(b) до будь-яких випадків передання, у яких відчужувач перебуває в ситуації серйозної економічної кризи, як це визначено у національному праві, за умови що таку ситуацію визнано компетентним органом публічної влади та запроваджено судовий нагляд, за передумови того, що такі положення вже існували у національному праві станом на 17 липня 1998 року.
До 17 липня 2003 року Комісія повинна подати Раді звіт про вплив цих положень разом з відповідними пропозиціями, якщо такі будуть.
4. Держави-члени повинні вживати відповідних заходів у світлі запобігання зловживанням провадженнями щодо неплатоспроможності як засобу для позбавлення працівників прав, передбачених у цій Директиві.