1. У цілях ідентифікації транспортного засобу в міжнародному дорожньому русі держави-члени можуть вимагати, щоб водій мав при собі частину I свідоцтва про реєстрацію.
2. Для перереєстрації транспортного засобу, раніше зареєстрованого в іншій державі-члені, компетентні органи повинні вимагати надання частини I попереднього свідоцтва про реєстрацію в усіх випадках, та частини II, якщо її було видано. Такі органи вилучають надану частину (надані частини) попереднього свідоцтва про реєстрацію та зберігають її (їх) впродовж принаймні шести місяців. Впродовж двох місяців вони повинні повідомити відповідні органи держави-члена, яка видала свідоцтво, про його вилучення. Вони повинні повернути цим органам вилучене ними свідоцтво на їхню вимогу впродовж шести місяців після його вилучення.
Якщо свідоцтво про реєстрацію складається з частин I і II, а частина II відсутня, компетентні органи держави-члена, в якій вимагають нової реєстрації, можуть, у виняткових випадках, ухвалити рішення про перереєстрацію транспортного засобу, але лише після отримання у письмовому чи електронному вигляді від компетентних органів держави-члена, в якій транспортний засіб було зареєстровано до цього, підтвердження про те, що заявник має право зареєструвати транспортний засіб у іншій державі-члені.
3. Без обмеження дії статей 5(4) та 8(3) Директиви 2014/45/ЄС, держави-члени в принципі визнають чинність сертифіката придатності до експлуатації у разі зміни права власності на транспортний засіб, якщо транспортний засіб має дійсне підтвердження про результати проходження періодичного технічного контролю придатності до експлуатації.