Терміни та означення
Для цілей цієї Директиви:
(a) застосовуються терміни та означення «відходи», «небезпечні відходи», «відходи, що не є небезпечними», «муніципальні відходи», «утворювач відходів», «володілець відходів», «управління відходами», «роздільне збирання», «відновлення», «підготовка до повторного використання», «рециклінг» та «видалення», встановлені у статті 3 Директиви 2008/98/ЄС;
(e) « інертні відходи » означає відходи, що не зазнають жодних істотних фізичних, хімічних чи біологічних трансформацій. Інертні відходи не розчиняються, не горять та не вступають в інші фізичні чи хімічні реакції, біологічно не розкладаються та негативно не впливають на інші речовини, з якими вони контактують, у спосіб, що може призвести до забруднення довкілля чи нанесення шкоди здоров’ю людини. Загальна здатність до утворення фільтрату і вміст забруднювальних речовин у відходах та екотоксичність фільтрату повинні бути незначними, і зокрема не становити загрози для якості поверхневих та/або підземних вод;
(f) « підземне сховище » означає об’єкт довгострокового зберігання відходів у глибокій геологічній порожнині, такій як соляна чи калійна шахта;
(g) « полігон відходів » означає місце видалення відходів для їх захоронення на поверхні землі чи в землі (тобто під землею), включаючи:
- внутрішні місця видалення відходів (тобто, полігон, де утворювач відходів сам здійснює видалення відходів у місці утворення), та
- постійне місце (тобто, на більше ніж один рік), яке використовують для тимчасового зберігання відходів,
але виключаючи:
- об’єкти, де відходи вивантажують, щоб їх можна було підготувати до подальшого транспортування для відновлення, оброблення чи видалення в іншому місці, та
- місця зберігання відходів, перед їх відновленням чи обробленням, на строк, як правило, до трьох років, або
- місця зберігання відходів, перед їх видаленням, на строк до одного року;
(h) « оброблення » означає фізичні, термічні, хімічні чи біологічні процеси, у тому числі сортування, які змінюють характеристики відходів, щоб зменшити їх об’єм чи небезпечні властивості, полегшити поводження з ними або сприяти їх відновленню;
(i) « фільтрат » означає будь-яку рідину, що просочується через захоронені відходи та виділяється з полігона або утримується в ньому;
(j) « звалищний газ » означає всі гази, утворені захороненими відходами;
(k) « елюат » означає розчин, отриманий в результаті лабораторного випробування на вилуговування;
(l) « оператор » означає будь-яку фізичну чи юридичну особу, відповідальну за полігон відходів відповідно до внутрішнього законодавства держави-члена, де розташований полігон; ця особа може змінюватися на різних етапах - від підготовки до післяексплуатаційного догляду;
(m) « біорозкладні відходи » означає будь-які відходи, що здатні до анаеробного чи аеробного розкладання, такі як харчові та садові відходи, а також папір і картон;
(o) « заявник » означає будь-яку особу, яка звертається за дозволом на діяльність із захоронення відходів відповідно до цієї Директиви;
(p) « компетентний орган » означає орган, призначений державами-членами відповідальним за виконання обов’язків, що випливають із цієї Директиви;
(q) « рідинні відходи » означає будь-які відходи у рідинному стані, включаючи стічні води, але виключаючи осад;
(r) « віддалене поселення » означає поселення:
- з чисельністю населення не більше ніж 500 осіб на муніципалітет чи селище і не більше ніж п’ять осіб на квадратний кілометр, та
- відстань від якого до найближчої міської агломерації, з населенням щонайменше 250 осіб на квадратний кілометр, становить не менше ніж 50 км, або яке має утруднений доступ дорогами до тих найближчих агломерацій через суворі метеорологічні умови впродовж більшої частини року.
У найвіддаленіших регіонах у розумінні статті 349 Договору, держави-члени можуть вирішити застосовувати таке означення:
«віддалене поселення» означає поселення:
- з чисельністю населення не більше ніж 2000 осіб на поселення і не більше ніж п’ять осіб на квадратний кілометр, або з чисельністю більше ніж 2000, але менше ніж 5000 осіб на поселення і не більше ніж п’ять осіб на квадратний кілометр, і утворення відходів у якому не перевищує 3000 тон на рік, та
- відстань від якого до найближчої міської агломерації, з населенням щонайменше 250 осіб на квадратний кілометр, становить не менше ніж 100 км, і яке немає доступу до неї дорогами.