1. Держави-члени забезпечують, щоб їх компетентні органи, відповідальні за здійснення додаткового нагляду, мали доступ до будь-якої інформації, яка може бути істотною для цілей нагляду за страховою компанією, що підлягає додатковому нагляду. Компетентні органи можуть звертатися безпосередньо до відповідних компаній, про які йдеться в Статті 3(2), для отримання необхідної інформації, тільки якщо така інформація вимагалась від страхової компанії і не була надана ним.
2. Держави-члени передбачають, що їх компетентні органи можуть здійснювати у межах їх територій як самі, так і через посередництво осіб, яких вони призначають для цієї мети, підтвердження на місці інформації, про яку йдеться в пункті 1, у:
- страховій компанії, яка підлягає додатковому нагляду,
- дочірніх компаніях цієї страхової компанії,
- материнських компаніях цієї страхової компанії,
- дочірніх компаніях материнської компанії цієї страхової компанії.
3. У випадках, коли при застосуванні цієї Статті, компетентні органи однієї держави-члена у деяких випадках бажають перевірити важливу інформацію, що стосується компанії, розташованої на території іншої держави-члена, яка є пов'язаною страховою компанією, дочірньою компанією, материнською компанією чи дочірньою компанією материнської компанії страхової компанії, що підлягає додатковому нагляду, вони повинні звернутися з запитом до компетентних органів такої іншої держави-члена, про проведення перевірки на місці. Органи, що отримують такі запити, повинні діяти у межах своєї юрисдикції, здійснюючи підтвердження самостійно, дозволяючи органам, що подали запит, здійснити її або дозволити аудитору чи експерту здійснити її.