1. Установа ініціатора, будь-яка установа-посередник та установа бенефіціара після дати одержання доручення на здійснення транскордонного переказу повинні кожна здійснити цей переказ у повному його обсязі, окрім випадків, коли ініціатор не обумовив, що витрати на здійснення транскордонного переказу покладаються цілком або частково на бенефіціара.
Перший підпункт не перешкоджає можливості установи бенефіціара стягувати з нього плату за адміністрування його рахунку, згідно з відповідними правилами та практикою. Проте, така плата не може запроваджуватися установою, щоб уникнути зобов'язань, які передбачені цим підпунктом.
2. Без шкоди для будь-якої іншої претензії, що може бути виставлена, у разі, якщо установа ініціатора або установа-посередник здійснили, на порушення пункту 1, відрахування з суми транскордонного переказу, установа ініціатора, на його вимогу, кредитує бенефіціара за свій кошт і без будь-яких відрахувань, суму здійснених відрахувань, окрім випадків, коли ініціатор не заявив про кредитування цієї суми на його рахунок.
Будь-яка установа-посередник, яка здійснила відрахування на порушення пункту 1, кредитує без будь-яких відрахувань і за свій власний кошт суму здійснених відрахувань на рахунок установи ініціатора або, якщо є на те вимога установи ініціатора, на рахунок бенефіціара цього транскордонного переказу.
3. У випадках, коли порушення зобов'язання виконати доручення на здійснення транскордонного переказу згідно з наданим ініціатором розпорядженням було спричинено установою бенефіціара, та без шкоди для будь-якої іншої претензії, що може бути виставлена, установа бенефіціара зобов'язана кредитувати на рахунок бенефіціара за свій кошт будь-яку помилково отриману суму.