1. Держави-члени вживають заходів відповідно до процедур та прав, зазначених в Статтях 17 та 18, для надання можливості:
- всім виробникам електроенергії та підприємствам, що постачають електроенергію, у випадку, коли Держави-члени санкціонують їхнє існування, та тим, які створені на їхній території, постачати електроенергію для власних об'єктів, дочірніх підприємств та відповідних споживачів по прямим лініям;
- постачання електроенергії будь-якому відповідному споживачу виробником та постачальними підприємствами по прямим лініям, де функціонування таких постачальників санкціоновано Державами-членами.
2. Держави-члени встановлюють критерії для санкціонування будівництва прямих ліній на їх території. Ці критерії повинні бути об'єктивними та недискримінаційними.
3. Можливість постачання електроенергії по прямій лінії, як зазначено у п.1, не повинна впливати на можливість укладання контрактів на електроенергію відповідно до Статей 17 та 18.
4. Держави-члени можуть надати санкцію на будівництво прямої лінії за умови відмови у доступі до системи згідно з Статтею 17(5) або Статтею 18 (4), або відмови у застосуванні процедури врегулювання суперечок відповідно до Статті 20.
5. Держави-члени можуть відмовити у санкціонуванні будівництва прямої лінії, якщо надання такої санкції суперечить положенням Статті 3. Відмова повинна бути належним чином обгрунтована.