1. Країни - члени Співтовариства повинні забезпечити, щоб умови та вимоги, зазначені в пункті 2 статті 5, та докладні зобов'язання по використанню спеціальних дозволів визначалися виключно необхідністю забезпечення належного здійснення діяльності на ділянці, на яку подається заявка на отримання дозволу, шляхом застосування пункту 2, або внесення фінансового внеску, або внесення внеску у формі вуглеводнів.
2. Країни - члени Співтовариства можуть, якщо це викликано міркуваннями державної безпеки, безпеки для населення, охорони здоров'я, безпеки транспорту, захисту довкілля, захисту біологічних ресурсів та національних скарбів, які мають художнє історичне або археологічне значення, безпеки споруд та робітників, раціонального використання вуглеводневих ресурсів (наприклад, ступінь вичерпаності запасів або оптимізація їх вилучення з надр) або необхідності забезпечення надходжень до державного бюджету, накласти додаткові умови та вимоги на здійснення видів діяльності, визначених в пункті 1 статті 2.
3. Правила сплати внесків, передбачених пунктом 1, в тому числі будь-які вимоги щодо участі держави повинні визначатися країнами - членами Співтовариства в такий спосіб, щоб забезпечити незалежність управління організаціями.
Однак, якщо умовою надання дозволу є участь держави у здійсненні діяльності, якщо право на управління державною часткою передано юридичній особі або держава самостійно управляє своєю часткою, юридична особа та держава приймають на себе всі права та обов'язки, що виникають у зв'язку з цією часткою, пропорційно її розміру, за умови, що юридична особа, або держава, не є суб'єктом інформації та не використовує свого права голосу в частині прийняття рішень стосовно джерел постачання організацій; за умови, що юридична особа або держава, разом з будь-якою державною організацією або організаціями, не використовує своєї більшості голосів для впливу на процес прийняття рішень з інших питань, і голосування держави або юридичної особи грунтується виключно на прозорих, об'єктивних, недискримінаційних засадах і не перешкоджає прийняттю керівництвом організації рішень, що грунтуються на нормальних принципах комерційної доцільності.
Однак положення попереднього підпункту не повинні стати перешкодою для юридичної особи або держави виступити проти рішень організації, що є власником дозволу, які суперечать умовам та вимогам, передбаченим дозволом, в частині політики раціонального використання природних ресурсів та захисту фінансових інтересів держави.
Можливість непогодження з рішенням керівництва повинна застосовуватися у недискримінаційний спосіб, особливо, якщо йдеться про рішення щодо здійснення інвестицій та вибору джерел постачання організацій. Якщо управління державною часткою доручено юридичній особі, яка, в свою чергу, володіє іншим дозволом, країна - член Співтовариства повинна поставити юридичній особі умову ведення окремого обліку її комерційної діяльності та діяльності в якості управляючого державною часткою, та гарантувати відсутність інформаційних потоків між частиною юридичної особи, відповідальною за управління державною часткою, та частиною юридичної особи, яка отримала дозвіл від свого імені. Однак у випадку, якщо частина юридичної особи, відповідальна за управління державною часткою, залучає частину юридичної особи, яка володіє дозволом, в якості консультанта, вона може розкрити будь-яку інформацію, необхідну для здійснення консультаційних робіт. Власників дозволів, яких стосується розкрита інформація, необхідно завчасно поінформувати про зміст інформації, яку буде надано в цьому випадку, та передбачити достатній термін для подання протесту.
4. Країни - члени Співтовариства повинні забезпечити, щоб контроль діяльності організацій, яким надано дозвіл, здійснювався тільки в обсягах, необхідних для забезпечення дотримання організаціями умов, вимог та зобов'язань, передбачених пунктом 1. Зокрема вони повинні вжити необхідних заходів, які визнавали б недійсними будь-які норми законодавчих, нормативних або підзаконних актів, положення угод або дії з боку підприємств, які вимагають від організацій надання інформації про її майбутні або існуючі джерела постачання, за винятком вимоги компетентних органів в рамках виконання положень статті 36 Договору ( 994_017 ) (про Створення Європейського Економічного Співтовариства).