1. Держави-члени передбачають, що кредитні установи надають фактичним і потенційним вкладникам інформацію, необхідну для ідентифікації схеми гарантування депозитів, членом якої є така установа або її структурні підрозділи в межах Співтовариства, або про будь-який інший альтернативний захід, передбачений в другому підпункті статті 3 (1) або у статті 3 (4). Вкладники повідомляються про положення схеми гарантування депозитів або будь-якого альтернативного заходу, що застосовується, включаючи розмір і обсяг покриття, запропонованого гарантійною схемою. Таку інформацію подають у зрозумілій і доступній формі. Інформація подається також на запит вкладників про умови компенсації і формальності, яких потрібно дотриматися, щоб одержати таку компенсацію.
2. Інформація, передбачена в абзаці 1, надається у вигляді, передбаченому національним правом, офіційною мовою або мовами держави-члена, в якій структурний підрозділ здійснює свою діяльність.
3. Держави-члени встановлюють правила, які обмежують використання у рекламі інформації, про яку йдеться в пункті 1, з метою запобігти негативному впливу на стабільність банківської системи або довіру вкладника. Зокрема, держави-члени можуть звести таку рекламу до фактичного посилання на схему, до якої належить кредитна установа.