1. Схеми гарантування депозитів передбачають, що сукупні депозити кожного вкладника покриваються сумою до 20 000 екю у разі недоступності депозитів.
До 31 грудня 1999 року держави-члени, в яких, за умови що ця Директива прийнята, депозити не покриваються сумою до 20 000 екю можуть залишити максимальний розмір, встановлений в їх схемі гарантування, за умови, що ця сума є не меншою ніж 15 000 екю.
2. Держави-члени можуть передбачити, що певні вкладники або депозити виключаються з гарантії або ж їм надається нижчий рівень гарантій. Ці виключення містяться в Додатку I.
3. Ця стаття не передбачає збереження або прийняття положень, які пропонують вищий рівень або більш широке покриття депозитів. Зокрема, схема гарантування депозитів може з соціальних міркувань покривати певні види депозитів повністю.
4. Держави-члени можуть обмежити гарантію, передбачену в пункті 1, або ту, про яку йдеться в пункті 3, до конкретного відсотка депозитів. Однак, гарантований відсоток повинен дорівнювати або перевищувати 90% сумарних депозитів, допоки сума, що підлягає виплаті згідно гарантії не досягає розміру, про який йдеться в пункті 1.
5. Сума, про яку йдеться в пункті 1, періодично, щонайменше один раз на п'ять років, переглядається Комісією. Якщо доцільно, Комісія подає до Європейського Парламенту і Ради пропозицію прийняти Директиву з метою узгодити суму, про яку йдеться в пункті 1, беручи до уваги розвиток у банківському секторі та економічній і монетарній ситуації у Співтоваристві. Перший перегляд відбудеться лише через п'ять років після закінчення періоду, вказаного у другому пункті статті 7(1).
6. Держави-члени забезпечують, що права вкладників на компенсацію можуть бути предметом позову з боку вкладника проти схеми гарантування депозитів.