1. Якщо держава-член вимагає від своїх громадян, які мають намір займатися одним з видів діяльності, зазначених у статті 2, виписку з "судового реєстру" або подачу певного документа, вона приймає від громадян інших держав-членів документи, подача яких вимагається з цією ж метою, на території держави-члена, що є країною походження, або на території держави, громадянином якої є іноземний підданий або, у разі неможливості цього, приймається еквівалентний документ, який було видано компетентним судовим або адміністративним органом в країні походження, або в державі, громадянином якого є іноземний підданий.
2. Якщо держава-член бере до уваги іншу інформацію про своїх громадян, можна також взяти до уваги факти, крім тих, що можуть з'явитися в документах, згаданих у пункті 1, якщо вони можуть бути підкріплені доказами і якщо вони вказують на те, що певна людина не виконує всі вимоги для підтримки своєї репутації, необхідні для організації своєї діяльності. Держави-члени визнають сертифікати, видані компетентними судовими або адміністративними органами країни походження або країни, з якої походить іноземний громадянин і в залежності від існування або відсутності певних фактів в тій самій мірі, в якій вони визнають сертифікати, видані органами влади цих держав.
3. Якщо держава-член вимагає від своїх громадян, які бажають організувати будь-яку діяльність, зазначену в статті 2, докази відсутності попереднього банкрутства, ця держава приймає від громадян інших держав-членів сертифікат, який зазвичай видається з цією метою органами влади держави-члена, що є країною походження або країною, з якої походить іноземний громадянин.
4. Якщо країна походження, або країна, з якої походить іноземний громадянин, не видають жодного з документів, згаданих в пунктах 1 і 3, такий доказ може буди замінений на заяву під присягою, або, в державах, в яких не передбачені заяви під присягою, цією особою може бути зроблена офіційна заява перед компетентним судовим або адміністративним органом, або, при необхідності, перед нотаріусом, в країні, громадянином якої є ця особа; такий орган або нотаріус видають сертифікат, який підтверджує силу заяви під присягою або офіційної заяви. Заява про відсутність попередніх фактів банкрутства також може робитися перед компетентним професійним або торговельним органом в згаданій країні.
5. Документи, видані відповідно до пунктів 1, 2 і 3, не можуть бути представлені пізніше, ніж 3 місяці після дати їхньої видачі.
6. Держави-члени упродовж терміну, зазначеного в статті 8, призначають органи влади та організації, компетентні для видачі цих документів, а потім інформують про це інших держав-членів та Комісію.