1. Зокрема, держави-члени скасовують такі обмеження:
(a) ті, що заважають бенефіціарам організовувати свою діяльність або надавати послуги в приймаючій державі на однакових умовах і з однаковими правами, як і громадяни цієї держави;
(b) ті, що існують завдяки адміністративній практиці і призводять до того, що ставлення до бенефіціарів є дискримінаційним у порівнянні зі ставленням до громадян цієї країни.
2. Обмеження, які підлягають скасуванню, зокрема, включають ті, що виникають у зв'язку з заходами, які забороняють чи обмежують надання послуг бенефіціарами у нижченаведені способи:
(a) в Бельгії: - зобов'язання, встановлене відповідно до статті 10 arr_t_ royale N 185 від 9 липня 1935 року для іноземних банків, які є власністю приватних осіб або створені в формі товариств для роботи в Бельгії, володіти банківським капіталом в розмірі не менш як 10 мільйонів франків, в той час коли для бельгійських банків подібного типу ця сума становить лише 2 мільйони франків, - вимога дотримання принципу взаємності, згадана у статті 8 положень з контролю банків приватних збережень, що регулюються Законом від 23 червня 1967 року, та у статті 8 arr_t_ royale N 43 від 15 грудня 1934 року - відповідно для банків приватних збережень і фінансових компаній, а також у статтях 38 та 44 arr_t_ royale N 225 від 7 січня 1936 року для кредитних операцій;
(b) в Данії: - необхідність спеціального ліцензування для іноземних банків, встановлена відповідно до Закону N 122 від 15 квітня 1930 року, змінена з прийняттям Законів N 163 від 13 квітня 1938 року та N 134 від 29 травня 1956 року, - вимога громадянства для членів правління та менеджерів банків та філій, розташованих в Данії, відповідно до статті 8 (2) вищезгаданого Закону, - вимога громадянства для членів контрольної комісії, відповідно до статті 8 (3) вищезгаданого Закону, - вимога громадянства для членів правління та менеджерів банків приватних збережень та філій банків приватних збережень, відповідно до статті 7 (6) Закону N 159 від 18 травня 1937 року разом із Законом N 327 від 3 липня 1950 року, змінених з прийняттям статті 18 Закону N 286 від 18 червня 1951 року та Закону N 343 від 23 грудня 1959 року;
(c) у Франції: - вимога отримання "комерційного посвідчення для іноземців", встановлена декретом від 12 листопада 1938 року та декретом від 2 лютого 1939 року, змінена з прийняттям Закону від 8 жовтня 1940 року, - вимога громадянства для осіб, які займаються банківськими операціями, контролюють, регулюють, або керують компанією чи фірмою, або агентством для компаній чи фірм, які займаються всіма цими операціями, які підписують від імені банку по довіреності документи, що мають відношення до вищезазначених операцій, відповідно до статті 7 Закону від 13 червня 1941 року. Змінена статтею 49 Закону N 51-592 від 24 травня 1951 року та статтею 2 Декрету від 28 травня 1946 року, - вимога громадянства, встановлена для отримання дозволу на проведення операцій, згаданих у статтях 1 та 2 Закону від 14 червня 1941 року, відповідно до статей 7 та 11 того ж Закону, які посилаються на вимоги, викладені у правилах банківської діяльності, - вимога громадянства, встановлена за додаткові функції банківських професій, зазначені у статті 13 Закону від 14 червня 1941 року. Змінена указом від 16 жовтня 1958 року, - вимога громадянства, встановлена за demarcheurs en valeurs mobiliures, відповідно до статті 8 Закону N 72-6 від 3 січня 1972 року, - вимога громадянства, встановлена за додаткові функції професій фондової біржі, зазначені в статті 5 Закону N 72-1128 від 21 грудня 1972 року, - вимога громадянства, встановлена відповідно до статті 11 Указу N 45-2710 від 2 листопада 1945 року для голови правління, директора-упорядника, а також для якнайменш двох третин членів правління будь-якої інвестиційної компанії, - реєстрація іноземних банків з використанням окремого списку, як зазначено у статті 15 Закону від 13 червня 1941 року;
(d) в Ірландії: - вимога реєстрації в Ірландії для будь-якої компанії, яка просить дозволу на ведення банківської діяльності, згідно з інструкціями Центрального Банку на отримання повноважень, згаданих у статті 9 Закону N 24 від 28 липня 1971 року і опублікованих у осінньому номері "Щоквартального бюлетеня" цього Банку за 1972 рік, - вимога громадянства, встановлена для більшості членів правління, згідно з вищезазначеними інструкціями, - вимога громадянства (а для компаній - вимога реєстрації в Ірландії) для тих, хто планує займатися професійною діяльністю як кредитна установа, відповідно до статті 6 (3) Закону N 36 від 2 жовтня 1933 року, - вимога реєстрації в Ірландії для будь-якої компанії, яка планує організувати роботу для менеджерів та попечителів загального інвестиційного траст-фонду, відповідно до статті 3 (1) (b) та (c) Закону N 23 від 18 липня 1972 року;
(e) в Італії: - вимога взаємності, відповідно до статті 2 regio decreto N 1620 від 4 вересня 1919 для банків, а також дискримінаційні вимоги щодо іноземців, які встановлюються на індивідуальній основі відповідно до адміністративного указу після імплементації згаданої статті;
(f) в Великому Герцогстві Люксембург: - обмежений термін дії ліцензій, виданих іноземцям, відповідно до статті 21 Закону від 2 червня 1962 року;
(g) в Нідерландах: - вимога громадянства для членів "Vereniging voor den Effectenhandel te Amsterdam", "Vereniging van Effectenhandelaren te Rotterdam" та "Bond voor de Geld-" en Effectenhandel in de Provincie te "s- Gravenhage", згідно з їхніми статутами, ухваленими адміністративною владою;
(h) у Великій Британії: - вимога реєстрації в Сполученому Королівстві для будь-якої компанії, яка планує організувати роботу для менеджерів та попечителів загального інвестиційного траст-фонду, відповідно до статті 17 (1) (a), розділу 45 Закону від 23 липня 1958 року, відомого під назвою "Акт про запобігання шахрайства (з інвестиціями)", та відповідно до статті 15 (1) (a), розділу 9 Закону від 28 травня 1940 року, відомого під назвою "Акт про запобігання шахрайства (з інвестиціями) (Північна Ірландія)".