Ділянки внутрішніх водних шляхів з конкретними ризиками
1. Якщо необхідно для гарантування безпеки судноплавства, держави-члени можуть визначати ділянки внутрішніх водних шляхів з конкретними ризиками, які проходять через їхні території, відповідно до процедури, викладеної в параграфах 2 - 4, якщо такі ризики зумовлені однією або кількома з таких причин:
(a) часто змінюються характер руху та швидкість течії;
(b) гідроморфологічні характеристики внутрішнього водного шляху та відсутність відповідних фарватерних інформаційних служб на внутрішніх водних шляхах або підхожих навігаційних карт;
(c) наявність особливих місцевих правил руху, обґрунтованих особливими гідроморфологічними характеристиками внутрішнього водного шляху; або
(d) висока частота аварій на конкретній ділянці внутрішнього водного шляху, що пояснюється відсутністю компетенції, не охопленої стандартами, зазначеними в статті 17.
У тих випадках, коли держави-члени вважають за необхідне з міркувань гарантування безпеки, вони повинні консультуватися з відповідною європейською річковою комісією в процесі визначення ділянок, зазначених у першому підпараграфі.
2. Держави-члени повідомляють Комісію про заходи, що їх вони мають намір запровадити відповідно до параграфа 1 цієї статті та статті 20, разом із міркуваннями, на яких ґрунтуються ці заходи, принаймні за шість місяців до передбачуваної дати запровадження цих заходів.
3. Якщо ділянки внутрішніх водних шляхів, зазначені в параграфі 1, розташовані вздовж кордону між двома або більше державами-членами, ці держави-члени повинні провести консультації одна з одною і спільно повідомити Комісію про зазначені заходи.
4. Якщо держава-член має намір запровадити певний захід, який не є обґрунтованим згідно з параграфами 1 і 2 цієї статті, Комісія може впродовж шести місяців з моменту повідомлення ухвалити імплементаційні акти, в яких буде викладено її рішення, що заперечує проти запровадження такого заходу. Ухвалення таких імплементаційних актів повинно відбуватися з дотриманням експертної процедури, зазначеної в статті 33(3).
5. Комісія повинна зробити публічно доступною інформацію про запроваджені державами-членами заходи, разом з обґрунтуваннями, зазначеними у параграфі 2.