Перехідні положення
1. Посвідчення капітанів суден, видані відповідно до Директиви 96/50/ЄС, та посвідчення, зазначені у статті 1(6) Директиви 96/50/ЄС, а також ліцензії на судноплавство по Рейну, зазначені у статті 1(5) Директиви 96/50/ЕС, видані до 18 січня 2022 року, залишаються дійсними на внутрішніх водних шляхах Союзу, де вони були дійсні до цієї дати, впродовж максимум 10 років після цієї дати.
До 18 січня 2032 року держава-член, яка видала посвідчення, зазначені у першому підпараграфі, видає капітанам суден, які мають такі посвідчення, згідно зі зразком, передбаченого цією Директивою, на їхній запит, кваліфікаційне посвідчення Союзу або посвідчення, зазначене в статті 10(2), за умови що капітан надасть задовільні документальні підтвердження, зазначені в пунктах (а) і (с) статті 11(1).
2. Під час видання кваліфікаційних посвідчень Союзу згідно з параграфом 1 цієї статті, держави-члени повинні убезпечити, наскільки це можливо, раніше надані права, зокрема стосовно спеціальних дозволів, зазначених у статті 6.
3. Члени екіпажів, окрім капітанів суден, які мають кваліфікаційні посвідчення, видані державою-членом до 18 січня 2022 року, або які мають кваліфікацію, визнану в одній або кількох державах-членах, можуть розраховувати на це посвідчення або кваліфікацію максимум 10 років після цієї дати. Впродовж цього періоду такі члени екіпажу можуть і надалі покликатися на Директиву 2005/36/ЄС у питанні визнання їхньої кваліфікації органами інших держав-членів. До закінчення цього періоду вони можуть звернутися до компетентного органу, який видає такі посвідчення, для отримання кваліфікаційного посвідчення Союзу або посвідчення на застосування статті 10(2), за умови що члени екіпажу нададуть задовільні документальні підтвердження, зазначені в пунктах (а) і (с) статті 11(1).
Якщо члени екіпажу, зазначені у першому підпараграфі цього параграфа, подають заявку на отримання кваліфікаційного посвідчення Союзу або посвідчення, зазначеного в статті 10(2), держави-члени повинні забезпечити видання кваліфікаційного посвідчення, компетенційні вимоги для якого аналогічні або нижчі, ніж для посвідчення, що підлягає заміні. Посвідчення, вимоги для отримання якого перевищують вимоги для замінюваного посвідчення, може бути видане тільки у разі дотримання наступних умов:
(a) для кваліфікаційного посвідчення матроса Союзу: 540 днів плавання, в тому числі принаймні 180 днів внутрішнього судноплавства;
(b) для кваліфікаційного посвідчення матроса першого класу Союзу: 900 днів плавання, в тому числі принаймні 540 днів внутрішнього судноплавства;
(c) для кваліфікаційного посвідчення судноводія Союзу: 1080 днів плавання, в тому числі принаймні 720 днів внутрішнього судноплавства;
Досвід судноплавства повинен бути підтверджений за допомогою послужної книжки, суднового журналу або іншого доказу.
Мінімальні значення стажу плавання, вказані в пунктах (а), (b) і (с) другого підпараграфа цього параграфа, можуть бути скорочені максимум на 360 днів плавання, якщо заявник має визнаний компетентним органом диплом, який підтверджує спеціальну підготовку заявника в галузі внутрішнього судноплавства, що включає в себе практичні заняття з навігації. Скорочення мінімальної тривалості не може перевищувати тривалість спеціалізованого навчання.
4. Послужні книжки та суднові журнали, видані до 18 січня 2022 року, що були видані відповідно до правил, інших ніж встановлені цією Директивою, можуть залишатися дійсними максимум 10 років після 18 січня 2022 року.
5. Як відступ від параграфа 3, для членів екіпажів поромів, які мають національні посвідчення, що не підпадають під дію Директиви 96/50/ЄС та були видані до 18 січня 2022 року, такі посвідчення залишаються дійсними на тих внутрішніх водних шляхах Союзу, де вони були дійсні до цієї дати, впродовж максимум 20 років після цієї дати.
До закінчення цього періоду такі члени екіпажів можуть звернутися до компетентного органу, який видає такі посвідчення, для отримання кваліфікаційного посвідчення Союзу або посвідчення, зазначеного в статті 10(2), за умови що вони нададуть задовільні документальні підтвердження, зазначені в пунктах (а) і (с) статті 11(1). Відповідним чином повинні бути застосовані другий і третій підпараграфи параграфа 3 цієї статті.
6. Як відступ від статті 4(1), до 17 січня 2038 року держави-члени можуть дозволяти капітанам морських суден, що провадять діяльність на певних внутрішніх водних шляхах, використовувати кваліфікаційне посвідчення судноводія, видане відповідно до положень Конвенції ПДНВ, за умови що:
(a) така діяльність з внутрішнього судноплавства відбувається на початку або а кінці морського транспортного рейсу; та
(b) станом на 16 січня 2018 року держава-член принаймні впродовж п'яти років визнає посвідчення, зазначені в цьому параграфі, на обумовлених внутрішніх водних шляхах.