Інші кримінальні правопорушення, що завдають шкоди фінансовим інтересам Союзу
1. Держави-члени вживатимуть необхідних заходів з метою забезпечити визнання відмивання грошей, як описано в статті 1(3) Директиви (ЄС) 2015/849, з використанням майна, набутого в результаті вчинення кримінальних правопорушень, що охоплюються цією Директивою, кримінальним правопорушенням.
2. Держави-члени вживатимуть необхідних заходів з метою забезпечити визнання пасивної та активної корупції, в разі умисного вчинення, кримінальними правопорушеннями.
(a) У цілях цієї Директиви ‘пасивна корупція’ означає діяння особи, наділеної публічними повноваженнями, яка прямо або через посередника вимагає або одержує будь-які вигоди для себе чи для третьої сторони або приймає обіцяння такої вигоди в обмін на свої дії або утримання від дії згідно зі своїми посадовими обов’язками або при здійсненні покладених функцій таким чином, що ще зашкоджує або має вірогідність зашкодити фінансовим інтересам Союзу.
(b) У цілях цієї Директиви ‘активна корупція’ означає діяння особи, яка обіцяє, пропонує чи надає прямо або через посередника будь-яку вигоду особі, наділеній публічними повноваженнями, заради себе або третьої сторони в обмін на свої дії або утримання від дії згідно зі своїми посадовими обов’язками або при здійсненні покладених функцій таким чином, що ще зашкоджує або має вірогідність зашкодити фінансовим інтересам Союзу.
3. Держави-члени вживатимуть необхідних заходів з метою забезпечити визнання неправомірного використання коштів, в разі умисного вчинення, кримінальним правопорушенням.
У цілях цієї Директиви ‘неправомірне використання коштів’ означає дію особи, наділеної публічними повноваженнями, якій прямо чи опосередковано довірено розпорядження коштами чи активами, спрямовану на виділення чи надання коштів або виділення чи використання активів усупереч їх цільового призначення в будь-який спосіб, що завдає шкоди фінансовим інтересам Союзу.
4. У цілях цієї Директиви ‘особа, наділена публічними повноваженнями’ має таке значення:
(a) посадова особа Союзу або національна посадова особа, в тому числі будь-яка національна посадова особа іншої держави-члена та будь-яка національна посадова особа третьої країни:
(i) ‘посадова особа Союзу’ означає:
- будь-яку особу, яка є посадовцем або іншим найнятим за контрактом службовцем у розумінні Положення про посадових осіб та Умов працевлаштування інших службовців Європейського Союзу, викладених у Регламенті Ради (ЄЕC, Євратом, ЄСВС) № 259/68 ( - 16) (далі - Положення про персонал), або
- будь-яку особу, направлену на роботу в Союз державою-членом або будь-яким публічним чи приватним органом, яка здійснює функції, аналогічні тим, що здійснюють посадові особи або інші службовці Союзу.
Не обмежуючи дії положень про привілеї та імунітети, які містяться Протоколі № 3 та Протоколі № 7, члени інституцій, органів, офісів та агентств Європейського Союзу, створених у відповідності до Договорів, та працівники таких органів прирівнюються до посадових осіб Союзу в частині, в якій на них не поширюється Положення про персонал;
(ii) ‘національна посадова особа’ має розумітися, виходячи з визначення ‘посадової особи’ або ‘особи, наділеної публічними повноваженнями’ в національному законодавстві держави-члена чи третьої країни, в якій ця особа здійснює свої функції.
Проте, у випадку проваджень за участі національної посадової особи держави-члена, або національної посадової особи третьої країни, розпочатих іншою державою-членом, остання не зобов’язана застосовувати визначення ‘національної посадової особи’, а застосуватиме таке визначення лише в частині, що відповідає її національному законодавству.
Термін ‘національна посадова особа’ включає будь-яку особу, яка обіймає посаду у виконавчому, адміністративному чи судовому органі національного, регіонального чи місцевого рівня. Будь-яка особа, яка обіймає посаду в законодавчому органі національного, регіонального чи місцевого рівня прирівнюється до національної посадової особи;
(b) будь-яка інша особа, якій доручено і яка здійснює функцію публічної служби, що передбачає управління або прийняття рішень щодо фінансових інтересів Союзу в державах- членах або третіх країнах.