Юрисдикція
1. Кожна держава-член вживатиме необхідних заходів для встановлення своєї юрисдикції стосовно кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3, 4 та 5, якщо:
(a) кримінальне правопорушення вчинено повністю або частково на її території; або
(b) правопорушник є громадянином цієї держави.
2. Кожна держава-член вживатиме необхідних заходів для встановлення своєї юрисдикції стосовно кримінальних правопорушень, зазначених у статтях 3, 4 та 5, якщо на момент вчинення кримінального правопорушення на правопорушника поширювалося Положення про персонал. Кожна держава-член може утриматися від застосування визначених у цій частині правил щодо юрисдикції або може застосовувати їх лише в конкретних випадках або лише при виконанні певних умов, про що має повідомити Комісію.
3. Держава-член інформує Комісію у разі прийняття рішення про поширення своєї юрисдикції на кримінальні правопорушення, зазначені в статтях 3, 4 або 5, вчинені за межами її території, в будь-якій з таких ситуацій:
(a) правопорушник зазвичай проживає на її території;
(b) кримінальне правопорушення вчинено на користь юридичної особи, створеної на її території; або
(c) правопорушник є одним з її посадовців, який діяв під час виконання службових обов’язків.
4. У випадках, визначених у пункті (b) частини першої, держави-члени вживатимуть необхідних заходів з метою забезпечити, що реалізація їх юрисдикції не обумовлюється вимогою того, що переслідування може бути розпочато лише за заявою постраждалої особи за місцем вчинення кримінального правопорушення або при відмові держави, на території якої знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.