1. Держави-члени можуть не складати попередні оцінки ризиків повеней для річкових басейнів, підбасейнів або прибережних зон, зазначених у статті 4, якщо вони:
a) до 22 грудня 2010 р. оцінили ризики та дійшли висновку, що існує значний потенційний ризик повенів або можливий наступ повені, і що можна віднести таку зону до зон, зазначених у пункті 1 статті 5;
b) до 22 грудня 2010 р. прийняли рішення про розробку карт зон, що потенційно затоплюються, та карт ризиків повеней відповідно до чинних положень цієї Директиви.
2. Держави-члени можуть використовувати карти потенційно затоплюваних зон та карти ризиків повеней, складені до 22 грудня 2010 р., якщо ці картки містять інформацію, що відповідає вимогам, передбаченим статтею 6.
3. Держави-члени можуть використовувати плани управління ризиками, складені до 22 грудня 2010 року, якщо ці плани відповідають вимогам, передбаченим статтею 7.
4. Параграфи 1, 2 та 3 застосовуються без обмежень статті 14.