Незважаючи на частину 1 статті 44 та статтю 45, держави-члени можуть, на підставі положень, встановлених законодавством, надавати дозвіл на розкриття певної інформації іншим департаментам їх центральних урядових адміністрацій, відповідальних за законодавчу базу нагляду за діяльністю кредитних установ, фінансових установ, інвестиційних служб та страхових компаній та інспекторам, які діють від імені таких департаментів.
Однак такі розкриття можуть здійснюватися виключно у випадках, коли це необхідно з причин пруденційного контролю.