1. Незважаючи на статті з 44 по 46, держави-члени можуть надавати дозвіл на обмін інформацією між компетентними органами та наступними структурами:
(a) органами влади, відповідальними за огляд діяльності структур, залучених до процесу ліквідації або банкротства кредитних установ або до інших подібних процедур; та
(b) органами влади, відповідальними за огляд діяльності осіб, до обов'язків яких входить здійснення обов'язкових аудиторських перевірок рахунків страхових компаній, кредитних установ, інвестиційних фірм та інших фінансових установ.
У таких випадках держави-члени вимагають дотримання принаймні наступних умов:
(a) інформація повинна бути для потреб здійснення наглядового завдання, зазначеного у першому пункті,
(b) інформація, отримана у цьому контексті, підлягає дії умов професійної таємниці, визначених у частині 1 статті 44; та
(c) у разі, коли інформація надходить з іншої держави-члена, вона не може бути розкрита без погоджувальної угоди з боку компетентних органів, які її розкрили, та за необхідності виключно для потреб, з якими такі органи надали цю угоду.
Держави-члени інформують Комісію та інші держави-члени про назви органів влади, які можуть отримувати інформацію на підставі цієї частини.
2. Незважаючи на статті з 44 по 46, держави-члени можуть, з метою посилення стабільності, включаючи інтегративність фінансової системи, надавати дозвіл на обмін інформацією між компетентними органами та органами та установами, відповідальними згідно законодавства за виявлення та дослідження порушень закону про компанії.
У таких випадках держави-члени вимагають дотримання принаймні наступних умов:
(a) інформація, передбачена для потреб виконання завдання, зазначеного у першому пункті;
(b) інформація, отримана у цьому контексті, підлягає дії умов професійної таємниці, визначених у частині 1 статті 44; та
(c) у разі, коли інформація надходить з іншої держави-члена, вона не може бути розкрита без погоджувальної угоди з боку компетентних органів, які її розкрили, та за необхідності виключно для потреб, з якими такі органи надали цю угоду.
У випадку, коли на території держави-члена органи влади або установи, зазначені у першому пункті, здійснюють свої завдання з виявлення та дослідженням за допомогою, з огляду на їх спеціальну компетенцію, осіб, призначених для цих потреб, та які не зайняті у державному секторі, можливостей обміну інформацією, передбаченого першим пунктом, можуть бути поширені на таких осіб згідно умов, визначених у другому пункті.
Для імплементації третього пункту, органи влади або установи, зазначені у першому пункті, повинні інформувати компетентні органи, які розкрили інформацію, про імена та точні обов'язки осіб, яким таку інформацію було направлено.
Держави-члени інформують Комісію та інші держави-члени про назви органів влади або установ, які можуть отримувати інформацію на підставі цієї статті.
Комісія формує звіт щодо застосування положень цієї статті.