Держави-члени можуть укладати угоди про співпрацю, передбачені для обміну інформацією, з компетентними органами третіх країн або з органами або установами третіх країн, як визначено у статті 48 та частині 1 статті 48, виключно, якщо розголошена інформація підлягає дії гарантій щодо професійної таємниці, які будуть принаймні еквівалентними тим, які зазначені у частині 1 статті 44. Такий обмін інформацією передбачено для потреб виконання наглядового завдання зазначеними органами влади та структурами.
У разі, якщо інформація походить від іншої держави-члена, вона не може розкриватись без укладання спеціальної угоди компетентного органу, який розкрив таку інформацію, за необхідності, виключно для потреб, для яких компетентним органом було надано таку угоду.