1. До 31 грудня 2011 року компетентні органи кожної держави-члена можуть, для потреб підпункту 61 частини 1 додатка VI, встановити кількість прострочених днів до показника 180 для ризикових уражуваностей, вказаних у підпунктах з 12 по 17 та з 41 по 43 частини 1 додатка VI, з боку контрагентів, розташованих на їх території, якщо місцеві умови роблять це можливим. Спеціальна кількість може відрізнятися по усіх торгових спеціалізаціях.
Компетентні органи, які не застосовують свободу прийняття рішень, передбаченою у першому пункті, щодо ризикових уражуваностей з боку контрагентів, розташованих на їх територіях, можуть встановити більшу кількість днів для ризикових уражуваностей з боку контрагентів, розташованих на територіях інших держав-членів, компетентні органи яких здійснювали таку свободу прийняття рішень. Спеціальна кількість становить 90 днів та для показників, які інші компетентні органи встановили для ризикових уражуваностей з боку таких контрагентів в межах їх території.
2. Для кредитних установ, які подають заяву на використання IRB-підходу до 2010 року, за згоди з боку компетентних органів, вимога щодо трирічного використання, передбачена у частині 3 статті 84, може бути зменшена до періоду, не меншого ніж один рік до 31 грудня 2009 року.
3. Для кредитних установ, які подають заявку на використання власних оцінок LGD та/або конвертаційних коефіцієнтів, вимога щодо трирічного використання, передбачена у частині 4 статті 84, може бути зменшена до двох років до 31 грудня 2008 року.
4. До 31 грудня 2012 року компетентні органи кожної держави-члена можуть дозволити кредитним установам продовжувати застосування до часток такого типу, який встановлено у пункті (о) статті 57, придбаних до 20 липня 2006 року, режим, встановлений у статті 38 Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 ), оскільки згадана стаття чинна до 1 січня 2007 року.
5. До 31 грудня 2010 року середній LGD, зважений за ризиковою уражуваністю, для усіх роздрібних ризикових уражуваностей, забезпечених житловим майном та який не отримує прибутку від гарантій від центральних урядів, є не меншим ніж 10%.
6. До 31 грудня 2017 року компетентні органи кожної держави-члена можуть виключити з IRB-режиму певні акціонерні ризикові уражуваності, якими володіють кредитні установи та дочірні компанії ЄС кредитних установ на території держави-члена на 31 грудня 2007 року.
Вилучена позиція вимірюється кількістю часток на 31 грудня 2007 року та по будь-якій додатковій частці, яка виникає безпосередньо у результаті володіння цими пакетами акцій, доки вони не збільшать пропорційну частку власності у портфелі компанії.
Якщо придбання збільшує пропорційну частку власності у специфічному пакеті акцій, частина перевищення пакету акцій не підлягає вилученню. Виключення не застосовується до пакетів акцій, які первинно підпадали під дію виключення, проте були продані і потім викуплені.
Акціонерні ризикові уражуваності, охоплені цим перехідним положенням, є об'єктом дії вимог до капіталу, обчислених відповідно до підсекції 1 секції 3 глави 2 розділу V.
7. До 31 грудня 2011 року, для корпоративних ризикових уражуваностей, компетентні органи кожної держави-члена можуть встановити кількість прострочених днів, якої усі кредитні установи у межах їх повноважень дотримуються визначення "дефолт", встановленого у підпункті 44 частини 4 додатка VII, для ризикових уражуваностей з боку таких контрагентів, розташованих в межах території цієї держави-члена. Спеціальна кількість дорівнює від 90 до 180 днів, якщо місцеві умови це дозволяють. Для ризикових уражуваностей з боку таких контрагентів, розташованих на територіях інших держав-членів, компетентні органи встановлюють кількість прострочених днів, яка не перевищує кількість, встановлену компетентним органом відповідної держави-члена.