1. У разі, якщо ризикова уражуваність з боку клієнта забезпечується третьою стороною або заставою у формі цінних паперів, емітованих третьою стороною, згідно умов, встановлених у пункті (o) частини 3 статті 113, держави-члени можуть:
(a) розглядати ризикову уражуваність як таку, що визнається гарантом, а не клієнтом;
(b) розглядати ризику уражуваність як таку, що визнається третьою стороною, а не клієнтом, якщо ризикова уражуваність, визначено у пункті (o) частини 3 статті 113, забезпечена заставою згідно умов, викладеній у згаданому пункті.
2. У разі, якщо держави-члени застосовують режим, передбачений у підпункті (a) частини 1:
(a) у разі, якщо гарантія деномінована у валюту, яка відрізняються від тієї, у якій ризикова уражуваність деномінована, сума ризикової уражуваності, яка вважається такою, що повинна бути покрита, буде обчислена відповідно до положень щодо режиму невідповідності валюти для нефондованого кредитного захисту у додатку VIII;
(b) невідповідність між терміном погашення ризикової уражуваності та терміном захисту розглядатиметься відповідно до положень про режим невідповідності терміну погашення у додатку VIII; та
(c) часткове покриття може визнаватися відповідно до режиму, встановленого у додатку VIII.