1. Встановлені відповідно до статті 4 норми вмісту забруднюючих речовин у скидах визначають:
(a) максимальну концентрацію речовин, що можуть міститись у скидах. В разі розрідження, граничні значення скидів, встановлені директивами, що зазначаються в Додатку IX до Директиви 2000/60/ЄС ( 994_962) змінюються пропорційно до коефіцієнту розрідження;
(b) максимальна кількість речовини, що може міститись у скидах протягом одного або більше визначених часових проміжків, в разі необхідності, передається як одиниця ваги забруднюючої речовини на одиницю характерної складової діяльності, що призводить до забруднення навколишнього середовища (наприклад, одиниця ваги на одиницю сировини або на одиницю продукції).
2. Для кожного дозволу компетентним органом зазначеної держави-члена може, в разі необхідності, бути запроваджено більш суворі норми вмісту забруднюючих речовин у скидах, ніж ті, що випливають із застосування граничних значень скидів, встановлених директивами, що зазначаються в Додатку IX до Директиви 2000/60/ЄС ( 994_962 ), враховуючи, зокрема, токсичність, стійкість та біонакопичувальні властивості відповідної речовини в середовищі, до якого було здійснено скид.
3. У наданні дозволу відмовляють у випадку, якщо забруднювач повідомляє про те, що він не в змозі дотримуватись передбачених норм вмісту забруднюючих речовин у скидах, або якщо зазначене становище є очевидним для компетентного органу відповідної держави-члена.
4. В разі недотримання норм вмісту забруднюючих речовин у скидах, компетентним органом відповідної держави-члена вживаються всі належні заходи для забезпечення дотримання умов дозволу та, в разі необхідності, забороняється здійснення скидів.