Адресати
Цю Директиву адресовано державам-членам.
Вчинено в Страсбурзі 21 квітня 2004 року.
За Європейський Парламент За Раду
Президент Президент
P. COX D. ROCHE
ДОДАТОК I
ПЕРЕЛІК ПОСЛУГ, ВИДІВ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ
Секція A
Послуги з інвестування та види інвестиційної діяльності
(1) Прийняття та передача замовлень щодо одного чи більше фінансових інструментів.
(2) Виконання замовлень від імені клієнтів.
(3) Здійснення операцій за власний рахунок.
(4) Управління активами.
(5) Консультування з інвестування.
(6) Андеррайтинг фінансових інструментів та/або розміщення фінансових інструментів на основі твердих зобов'язань.
(7) Розміщення фінансових інструментів без твердих зобов'язань.
(8) Керування Багатосторонніми Торговельними Засобами.
Секція B
Додаткові послуги
(1) Зберігання та адміністрування фінансових інструментів на рахунках клієнтів, включаючи кастодіальну діяльність та пов'язані послуги, такі як управління готівкою/заставою.
(2) Надання кредитів чи позик інвестору, з метою дати йому можливість провести операцію щодо одного чи більше фінансових інструментів, за умови якщо компанія, яка надає кредит чи позику, бере участь в угоді.
(3) Консультування щодо структури капіталу, промислової стратегії та пов'язаних питань, а також консультації та послуги, пов'язані зі злиттям та поглинанням підприємств.
(4) Операції з іноземними валютами, які пов'язані з наданням послуг з інвестування.
(5) Інвестиційні дослідження і фінансовий аналіз чи інші форми загальних рекомендацій стосовно угод щодо фінансових інструментів.
(6) Послуги, пов'язані з андеррайтингом.
(7) Послуги з інвестування, а також додаткові послуги, передбачені Секцією A чи B Додатка I, пов'язані з деривативами, включеними в Секції C 5, 6, 7 та 10, коли вони пов'язані з наданням послуг з інвестування чи додаткових послуг.
Секція C
Фінансові інструменти
(1) Цінні папери, що підлягають обігу.
(2) Інструменти грошового ринку.
(3) Цінні папери інститутів спільного інвестування.
(4) Опціони, ф'ючерси, свопи, форвардні процентні угоди та будь-які інші деривативні контракти стосовно цінних паперів, валюти, процентних ставок, ставок доходності або іншими деривативами стосовно фінансових індексів чи фінансових показників, розрахунки за якими може бути здійснено шляхом поставки чи грошима.
(5) Опціони, ф'ючерси, свопи, форвардні процентні угоди та будь-які інші деривативні контракти стосовно товарів, розрахунки за якими повинні бути здійсненні грошима або можуть бути здійсненні грошима на вибір однієї зі сторін (не вдаючись до дефолту чи інших заходів припинення діяльності).
(6) Опціони, ф'ючерси, свопи та будь-які інші деривативні контракти стосовно товарів, розрахунки за якими може бути здійснено шляхом поставки, за умови, якщо вони знаходяться в обігу на регульованому ринку та/або в рамках БТЗ.
(7) Опціони, ф'ючерси, свопи форвардні та будь-які деривативні інші контракти стосовно товарів, розрахунки за якими може бути здійснено шляхом поставки, якщо інше не зазначено в Секції C 6, і якщо вони не для комерційних цілей, мають характерні ознаки інших похідних фінансових інструментів, зважаючи, між іншим, на те, чи кліринг здійснено через визнані клірингові установи, або є предметом маржинальних розрахунків.
(8) Деривативні інструменти для передачі кредитного ризику.
(9) Фінансові контракти щодо різниці.
(10) Опціони, ф'ючерси, свопи, форвардні процентні угоди та будь-які інші деривативні контракти, пов'язані зі змінами клімату, оплатою фрахту, знижками на емісію, рівнем інфляції чи будь-якими іншими офіційними економічними статистичними даним щодо яких розрахунки повинні бути здійснені грошима або можуть бути здійснені грошима, на вибір однієї зі сторін (не вдаючись до дефолту чи інших заходів припинення діяльності), а також щодо інших контрактів стосовно деривативів, пов'язаних з активами, правами, зобов'язаннями, індексами та заходами, не вказаними в цій Секції, що мають характерні ознаки інших деривативів, фінансових інструментів, зважаючи, між іншим, на те, чи вони знаходяться в обігу на регульованому ринку або БТЗ, кліринг здійснюється через визнані клірингові установи, або є предметом маржинальних розрахунків.
ДОДАТОК II
ПРОФЕСІЙНІ КЛІЄНТИ ДЛЯ ЦІЛЕЙ ЦІЄЇ ДИРЕКТИВИ
Професійний клієнт - клієнт, який має досвід, знання та вміння, необхідні для прийняття власних рішень щодо інвестування, та належно оцінює ризики, які він може понести. Для того, щоб клієнта вважали професійним клієнтом, він повинен відповідати наступним критеріям:
1. Категорії клієнтів, яких вважають професійними
Наступні категорії клієнтів слід розглядати як професіоналів у сфері всіх послуг з інвестування та фінансових інструментів для цілей цієї Директиви.
(1) Суб'єкти, які повинні бути ліцензовані або регульовані для діяльності на фінансових ринках. Нижче наведений перелік слід розглядати як такий, що включає всі ліцензовані суб'єкти, що займаються діяльністю, характерною для зазначених суб'єктів: суб'єкти, ліцензовані державою-членом відповідно до Директиви, суб'єкти, ліцензовані чи регульовані державою-членом без посилання на Директиву, та суб'єкти, ліцензовані чи регульовані недержавою-членом.
(a) Кредитні установи
(b) Інвестиційні компанії
(c) Інші ліцензовані чи регульовані фінансові установи
(d) Страхові компанії
(e) Інститути спільного інвестування та компанії з управління ними
(f) Пенсійні фонди та компанії з управління цими фондами
(g) Дилери з торгівлі товарами та товарними деривативами
(h) Місцеві установи
(i) Інші інституційні інвестори
(2) Великі підприємства, що відповідають наступним вимогам щодо розміру:
- загальний бухгалтерський баланс: 20000000 євро,
- чистий обіг: 40000000 євро,
- власні фонди: 2000000 євро.
(3) Національні та регіональні уряди, державні органи, що управляють державним боргом, центральні банки, міжнародні та наднаціональні установи, такі як Всесвітній Банк, МВФ, ЄЦБ та інші подібні міжнародні організації.
(4) Інші інституційні інвестори, основна діяльність яких полягає в інвестуванні в фінансові інструменти, включаючи суб'єкти, призначені для секюритизації активів чи інших фінансових угод.
Вищезазначених суб'єктів вважають професіоналами. Однак, вони повинні мати право вимагати ставлення до них як до непрофесіоналів, і інвестиційні компанії можуть погодитися забезпечити вищий рівень захисту. У разі, коли клієнт інвестиційної компанії - зазначені вище установи, інвестиційна компанія повинна повідомити його перш ніж надавати будь-які послуги, що, на основі інформації, яка є в розпорядженні компанії, клієнт вважається професійним клієнтом і до нього ставитимуться як до професіонала, якщо лише компанія та клієнт не домоляться про інше. Компанія також повинна повідомити клієнта, що він може вимагати зміни умов угоди для забезпечення вищого рівня захисту.
Обов'язком клієнта, якого вважають професійним клієнтом, є вимагати вищого рівня захисту, коли він вважає, що не в змозі належно оцінити чи справитися з ризиками, пов'язаними з угодою.
Вищий рівень захисту надається, коли клієнт, якого вважають професіоналом, письмово укладає з інвестиційною компанією угоду для того, щоб до нього не ставилися як до професіонала щодо відповідного здійснення ділової діяльності. Така угода повинна визначати, чи це застосовується до однієї чи більше конкретних послуг або угод, чи до одного або більше видів продуктів чи угод.
II. Клієнти, яких, на вимогу, можна вважати професіоналами
II. 1. Критерії ідентифікації
Клієнти, інші ніж ті, що зазначені в секції I, включаючи органи з публічного сектора та індивідуальних приватних інвесторів, також можуть відмовитися від засобів захисту, передбачених правилами ведення справ.
Тому, інвестиційним компаніям має бути надане право розглядати будь-якого з вищезазначених клієнтів в якості професіонала, за умови, що дотримано відповідних критеріїв та процедур. Однак, не слід вважати, що ці клієнти мають ринкові знання та досвід, що дорівнює знанням та досвіду категорій, перелічених в секції I.
Будь-яку відмову від захисту, дозволену стандартним порядком ведення справ, вважають дійсною, якщо відповідне оцінювання вмінь, досвіду та знань клієнта, проведене інвестиційною компанією, дає достатні підстави вважати, що, в світлі передбачуваних угод чи послуг, клієнт може самостійно прийняти рішення щодо інвестування та взяти на себе пов'язані з цим ризиком.
Тест на відповідність менеджерів та директорів суб'єктів, ліцензованих відповідно до Директиви, у фінансовій сфері можна розглядати як приклад оцінювання досвіду та знань. Що стосується невеликих суб'єктів, особа, яку оцінюють у вищезазначеному порядку, повинна мати ліцензію на виконання угод від імені цього суб'єкта.
В процесі вищезазначеного оцінювання, як мінімум, повинні виконуватися дві умови:
- клієнт виконав угоди на значні суми на відповідному ринку з середньою частотою 10 угод за квартал впродовж останніх чотирьох кварталів,
- розмір портфеля фінансових інструментів клієнта, визначеного як портфель, що містить грошові депозити та фінансові інструменти, що перевищують 500000 євро,
- клієнт, принаймні, один рік професійно діє або діяв у фінансовому секторі, що вимагає розуміння природи передбачуваних угод чи послуг.
II. 2. Процедура
Клієнти, про яких йдеться вище, можуть відмовитися від переваг детальних правил поведінки лише у разі дотримання наступного порядку:
- вони повинні письмово вказати інвестиційній компанії, що вони бажають, щоб до них ставилися як до професійних клієнтів в цілому або щодо конкретної послуги з інвестування чи угоди, або виду угоди чи продукту,
- інвестиційна компанія повинна чітко повідомити їх у письмовій формі про засоби захисту та права інвесторів на компенсацію, які вони можуть втратити,
- вони повинні письмово в окремому документі, іншому ніж контракт, вказати, що вони усвідомлюють наслідки втрати такого захисту.
До прийняття рішення про відмову від прав, інвестиційні компанії повинні вжити всі розумні заходи для забезпечення того, що клієнт, який просить, щоб до нього ставилися як до професійного клієнта, задовольняв необхідні вимоги, встановлені у вищезазначеній Секції II.
Однак, якщо клієнти вже класифіковані як професіонали відповідно до параметрів та процедур, подібних до вищезазначених, будь-які нові правила, прийняті відповідно до цієї Директиви, не впливають на їх відносини з інвестиційними компаніями.
Компанії повинні виконати відповідні письмові внутрішні правила та процедури для кваліфікації клієнтів. Професійні клієнти відповідальні за інформування компанії про будь-яку зміну, що може вплинути на їх поточну кваліфікацію. Однак, якщо інвестиційній компанії стане відомо, що клієнт перестав задовольняти початкові умови, що надали йому право на ставлення як до професіонала, інвестиційна компанія повинна вжити відповідних заходів.