Регулюючі органи
1. Держави-члени призначають один чи більше компетентних органів, які і виконувати функцію регулюючих органів. Такі органи є цілком незалежними від: інтересів електроенергетичної галузі. Вони, шляхом виконання цієї статті, принаймні відповідають за уникнення дискримінації, забезпечення ефективної конкуренції та ефективного функціонування ринку, здійснюючи, зокрема, контроль за:
(a) виконанням правил управління та розміщення об'єднаних потужностей, у взаємодії з регулюючим органом чи органами тих держав-членів, з енергосистемами яких існує взаємоз'єднання;
(b) впровадженням будь-яких механізмів для подолання перевантаження потужностей національної енергосистеми;
(c) термінами для проведення підключень та ремонтів підприємствами з передачі та розподілу електроенергії;
(d) опублікуванням операторами системи передачі та розподілу відповідної інформації стосовно взаємоз'єднань, використання енергосистеми та розміщення потужностей для зацікавлених сторін, зважаючи на необхідність поводження з незведеною інформацією як з комерційно конфіденційною;
(e) ефективним відокремленням звітності, як зазначено у Статті 19, з метою забезпечення відсутності перехресного субсидування між генеруванням, передачею, розподілом та постачанням електроенергії;
(f) термінами, умовами та тарифами щодо підключення нових виробників електроенергії з метою гарантування того, що ці терміни, умови та тарифи є об'єктивними, прозорими та недискримінаційними, зокрема, беручи до уваги витрати та переваги, пов'язані з різними технологіями використання поновлюваних джерел енергії, розподіленим генеруванням та комбінованим виробництвом тепла та енергії;
(g) ступенем виконання операторами системи передачі та розподілу своїх завдань згідно зі Статтями 9 та 14;
(h) рівнем прозорості та конкуренції.
Органи, створені згідно з цією статтею, публікують річний звіт про результати контролюючих заходів, наведених у пунктах (a) - (h).
2. Регулюючі органи відповідають за встановлення чи затвердження, принаймні, методик, до введення їх в дію, які використовуються для розрахунку чи встановлення термінів та умов для:
(a) підключення та доступу до національних мереж, включаючи тарифи на передачу та розподіл електроенергії. Такі тарифи чи методики дозволяють здійснювати необхідне інвестування мереж у спосіб, який дає можливість забезпечити життєздатність мереж внаслідок такого інвестування;
(b) надання послуг з балансування.
3. Незважаючи на викладене у пункті 2, держави-члени можуть передбачати надання регулюючими органами тарифів чи, принаймні, методик, про які йдеться у вказаному пункті, а також змін, про які йдеться у пункті 4, відповідному органу держави-члена для офіційного розгляду. Цей відповідний орган у такому випадку має повноваження щодо затвердження чи відхилення проекту рішення, поданого регулюючим органом. Ці тарифи чи методики, або зміни до них, публікуються разом з рішенням про їхнє офіційне затвердження. Будь-яке офіційне відхилення проекту рішення також публікується разом з обгрунтуванням такого відхилення.
4. Регулюючі органи мають повноваження вимагати, в разі необхідності, від операторів системи передачі та розподілу зміни термінів, умов, тарифів, правил, механізмів і методик, зазначених у пунктах 1, 2 та 3, з метою забезпечення їхньої пропорційності та застосування на недискримінаційній основі.
5. Будь-яка сторона, яка має скаргу до оператора системи передачі чи розподілу щодо питань, зазначених у пунктах 1, 2 або 4, може надіслати таку скаргу до регулюючого органу, який, діючи як орган з врегулювання суперечок, виносить рішення протягом двох місяців після отримання скарг. Цей термін може бути подовжено за згодою особи, що подала скаргу. Таке рішення є обов'язковим до виконання, якщо і доки його не буде скасовано чи оскаржено.
Якщо скарга стосується тарифів на підключення для великих нових генеруючих об'єктів, то двомісячний період може бути подовжено регулюючим органом.
6. Будь-яка сторона, якої це стосується і яка має право на подання скарги стосовно рішення щодо методик, прийнятого згідно з пунктами 2, 3 та 4, чи, якщо регулюючий орган зобов'язаний надавати консультації стосовно пропонованих методик, може щонайменше протягом двох місяців чи коротшого періоду часу, встановленого державами-членами, після опублікування рішення чи пропозиції щодо рішення подати скаргу про його перегляд. Така скарга не має призупиняючої дії.
7. Держави-члени вживають заходів щодо забезпечення здатності регулюючих органів ефективно та швидко виконувати обов'язки, про які йдеться у пунктах 1 - 5.
8. Держави-члени створюють відповідні та ефективні механізми для регулювання, контролю та прозорості з метою уникнення будь-яких зловживань домінуючим положенням, зокрема завдання шкоди споживачам, та грабіжницької практики. Ці механізми повинні брати до уваги положення Угоди ( 994_017 ) та, зокрема, Статті 82 Угоди.
До 2010 року, до 31 липня кожного року, відповідно до закону про конкуренцію, відповідні органи держав-членів надають Комісії звіт щодо домінуючого положення на ринку, грабіжницької та антиконкурентної поведінки. Крім цього, такий звіт містить огляд зміни форм власності та будь-яких практичних заходів, що вживаються на національному рівні з метою забезпечення відповідного розмаїття учасників ринку, чи практичних заходів, що вживаються з метою підсилення об'єднання мереж та вдосконалення конкуренції. Починаючи з 2010 року і надалі відповідні органи подають такий звіт кожні два роки.
9. Держави-члени забезпечують вжиття необхідних заходів, включаючи адміністративні дії чи кримінальне судочинство, відповідно до їх національного законодавства щодо відповідальності фізичних чи юридичних осіб за порушення правил збереження конфіденційності, які встановлюються цією Директивою.
10. У випадку виникнення прикордонних суперечок, органом, що регулює суперечки, є регулюючий орган, який має юрисдикцію відносно оператора системи, який відмовляє у користуванні системою чи у доступі до неї.
11. Скарги, про які йдеться у пунктах 5 та 6, не перешкоджають використанню права на оскарження згідно із законодавством Співтовариства та національним законодавством.
12. Національні регулюючі органи сприяють розвитку внутрішнього ринку та рівного ігрового поля шляхом прозорої співпраці один з одним та з Комісією.