Мета та сфера застосування
1. Цією Директивою на території Співтовариства встановлюється режим, прийнятний для застосування механізмів фінансової застави, який відповідає вимогам, визначеним у параграфах 2 і 5, та вимогам щодо фінансової застави, викладеним у параграфах 4 і 5.
2. Сторона, що приймає заставу, і сторона, яка надає заставу, мають належати до однієї із наступних категорій:
(a) державний орган (за винятком підприємств із державною гарантією, якщо вони не підпадають під положення пунктів від (b) до (e), включаючи: (i) органи державного сектора Держав-членів, на яких покладено завдання з управління державним боргом або які беруть участь в такому управлінні, і (ii) органи державного сектора Держав-членів, уповноважені на ведення рахунків для клієнтів;
(b) центральний банк, Європейський центральний банк, Банк міжнародних розрахунків, багатосторонні банки розвитку, відповідно до статті 1 (19) Директиви 2000/12/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 20 березня 2000 року стосовно відкриття та подальшого здійснення діяльності кредитних установ ( 994_277 ) (9), Міжнародним валютним фондом та Європейським інвестиційним банком;
(c) фінансова установа, що підпадає під пруденційний нагляд, включаючи: (i) кредитну установу, відповідно до визначення, яке надається в статті 1 (1) Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 ), включаючи установи згідно з переліком статті 2 (3) зазначеної Директиви; (ii) інвестиційна компанія, відповідно до визначення, яке надається в статті 1 (2) Директиви Ради 93/22/ЄЕС від 10 травня 1993 року щодо інвестиційних послуг стосовно роботи з цінними паперами ( 994_187 ) (10); (iii) фінансова установа, відповідно до визначення, яке надається в статті 1 (5) Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 ); (iv) страхове підприємство, відповідно до визначення, яке надається в статті 1 (a) Директиви Ради 92/49/ЄЕС від 18 червня 1992 року щодо узгодженості законів та інших нормативно-правових актів, пов'язаних з прямим страхуванням, окрім страхування життя ( 994_290 ) (11), та компанія зі страхування життя, як визначено у статті 1 (a) Директиви Ради 92/96/ЄЕС від 10 листопада 1992 року щодо узгодження законів інших нормативно-правових актів, пов'язаних із прямим страхуванням життя ( 994_186 ) (12); (v) підприємства для колективних інвестицій у перевідні цінні папери (UCITS), відповідно до визначення, яке надається у статті 1 (2) Директиви Ради 85/611/ЄЕС від 20 грудня 1985 року щодо узгодження законів інших нормативно-правових актів стосовно підприємств для колективних інвестицій у перевідні цінні папери (UCITS) ( 994_293 ) (13); (vi) управлінська компанія, згідно з визначенням статті 1а (2) Директиви 85/611/ЄЕС ( 994_293 );
(d) головний партнер, агент з розрахунків або розрахункова палата, як визначено у статті 2 (c), (d) і (e) Директиви 98/26/ЄС ( 994_455 ), включаючи подібні установи, що регулюються національним законодавством стосовно роботи на ринках ф'ючерсів, опціонів і деривативів тією мірою, яка не охоплена Директивою, та особа (але не фізична особа), яка діє в якості довірчої або представницької особи від імені будь-якої однієї або кількох осіб, що включають будь-яких держателів облігацій або держателів інших форм боргу у цінних паперах, або будь-яка установа, як визначено пунктами від (a) до (d);
(e) особа, але не фізична особа, включаючи неакціонерні фірми і товариства, за умови, що іншою стороною є установа, як визначено пунктами від (a) до (d).
3. Держави-члени можуть виключити зі сфери дії цієї Директиви механізми фінансової застави, коли одна із сторін є особою, зазначеною в параграфі 2 (e). У разі використання такої можливості Держави-члени мають інформувати Комісію, яка повинна повідомити іншим Державам-членам.
4. (a) Фінансова застава повинна включати готівкові кошти або фінансові інструменти.
(b) Держави-члени можуть виключити зі сфери дії цієї Директиви фінансову заставу, що включає власні акції сторони, яка надає застави, акції в афілійованих підприємствах відповідно до визначення, яке надається в сьомій Директиві Ради 83/349/ЄЕС від 13 червня 1983 року щодо консолідованих рахунків (14), і акції в підприємствах, винятковою метою яких є володіння засобами виробництва, що є суттєво важливими для діяльності сторони, яка надає застави, або володіння реальною власністю.
5. Ця Директива застосовується до фінансової застави, тільки коли вона була надана і коли таке надання можна засвідчити в письмовій формі.
Засвідчення надання фінансової застави повинно враховувати ідентифікацію тієї фінансової застави, якої воно стосується. З цією метою достатньо засвідчити, що застава у формі безготівкових цінних паперів занесена на кредит або складає кредит на відповідному рахунку, і що застава у формі готівкових коштів була занесена на кредит або складає кредит на призначеному рахунку. Ця Директива застосовується до механізмів використання фінансової застави, якщо такий механізм можна підтвердити письмово або іншим юридично встановленим способом.