Право оскарження
1. Держави-члени забезпечують, що на національному рівні існують ефективні механізми за якими будь-який користувач або підприємство, що надає електронні комунікаційні мережі та/або послуги, на яких впливає рішення національного регулятивного органа мають право скарження проти рішення до органу оскарження, який є незалежним стосовно залучених сторін. Цей орган, який може бути судом, має належну експертизу, що застосовується до нього для надання його можливості виконувати свої функції. Держави-члени забезпечують, що конкретні обставини справи належним чином беруться до уваги та що існує ефективний механізм оскарження. До результату будь-якого такого оскарження, рішення національного регулятивного органу залишається чинним, поки орган оскарження не вирішить інше.
2. Якщо орган оскарження, зазначений у пункті 1, не є судовим за характером діяльності, завжди мають надаватися письмові обґрунтування його рішення. Крім того, в такому випадку, його рішення підлягає перегляду судом або судовим органом в межах значення статті 234 Договору.