Національні регулятивні органи
1. Держави-члени забезпечують щоб кожне із завдань, покладених на національні регулятивні органи в цій Директиві та Спеціальних Директивах, здійснювалося компетентним органом.
2. Держави-члени гарантують незалежність національних регулятивних органів шляхом забезпечення, що вони юридично відмінні та функціонально незалежні від всіх організацій, які забезпечують електронні комунікаційні мережі, обладнання або послуги. Держави-члени, що тримають у власності або контролюють підприємства, що забезпечують електронні комунікаційні мережі та/або послуги, забезпечують ефективне структурне відмежовування регулятивних функцій від діяльності, пов’язаної з власністю або контролем.
3. Держави-члени забезпечують, що національні регулятивні органи здійснюють свої повноваження неупереджено та прозоро.
4. Держави-члени публікують завдання, що виконуються національними регулятивними органами в вільно доступній формі, зокрема якщо такі завдання покладені на більш ніж один орган. Держави-члени забезпечують, за доцільності, консультацію та співпрацю з питань загального інтересу між цими органами, та між цими органами та національними органами, на яких покладено імплементацію права конкуренції та національними органами, на яких покладено імплементацію права споживачів. Якщо більше ніж один орган має компетенцію розглядати такі питання, держави-члени забезпечують, що відповідні завдання кожного органу оприлюднюються в легко доступній формі.
5. Національні регулятивні органи та національні органи з питань конкуренції надають один одному інформацію, необхідну для застосування положень цієї Директиви та Спеціальних Директив. Стосовно інформації, якою обмінюються орган, що отримує забезпечує той самий рівень конфіденційності що й орган, який направляє.
6. Держави-члени повідомляють Комісії всі завдання, призначені національним регулятивним органам згідно з цією Директивою та Спеціальними Директивами, та їхню відповідну відповідальність.