1. Нормативний запас платоспроможності визначається на основі річної суми страхових премій або внесків або на основі середнього розміру вимог за останні три фінансових роки. У такому випадку, однак, для страхових підприємств, що покривають, по суті, тільки один або більше ризиків по кредиту, урагану, граду чи морозу, як орієнтовний період для визначення середнього розміру вимог беруться останні сім фінансових років.
2. У відповідності до Статті 17, розмір нормативного запасу платоспроможності дорівнює вищому з двох результатів як встановлюється пунктами 3 та 4.
3. Основа для страхових премій обчислюється з використанням вищого від загальних записаних страхових премій чи внесків як обчислено нижче, та загальних зароблених страхових премій чи внесків.
Страхові премії та внески стосовно видів 11, 12 та 13, що перераховані в пункті A Додатка, підвищуються на 50%.
Страхові премії чи внески (включаючи видатки, супровідні до страхових премій чи внесків), що підлягають виплаті стосовно безпосередньої діяльності протягом останнього фінансового року, об'єднуються.
До цієї суми додається розмір страхових премій, що прийняті за всім перестрахуванням протягом останнього фінансового року.
З цієї суми потім віднімається загальний розмір страхових премій чи внесків, погашених за останній фінансовий рік, а також загальний розмір податків та зборів стосовно страхових премій чи внесків, що входять до сукупного розміру.
Отримана таким чином сума поділяється на дві частини, при чому перша частина включає суму у розмірі до 50 мільйонів євро, а друга складається з надлишку; від цих частин обчислюються та складаються 16% та 18% відповідно.
Сума, отримана таким чином, множиться на існуючий коефіцієнт щодо суми за останні три фінансових роки між розміром вимог, що підприємство продовжує нести після відрахування сум, що підлягають відшкодуванню за перестрахуванням, та загальним розміром вимог; цей коефіцієнт в жодному разі не може перевищувати 50%.
За схвалення компетентних органів для асигнування страхових премій чи внесків стосовно видів 11,1 2 та 13 можуть використовуватися статистичні методи.
4. Основа для вимог обчислюється, таким чином, з використанням стосовно видів 11, 12 та 13, що перераховані в пункті A Додатка, вимог, резервів та відшкодувань, збільшених на 50%.
Суми вимог, що сплачуються стосовно безпосередньої діяльності (без будь-яких відрахувань вимог, що покладаються на перестраховиків та ретроцесіонаріїв) за періоди, що зазначені у пункті 1, об'єднуються.
До цієї суми додається сума вимог, що сплачуються стосовно перестрахування чи ретроцесій, що акцептовані в ці самі періоди, та сума резервів на непогашені вимоги, що визначається на кінець останнього фінансового року для прямої діяльності та акцептів перестрахування.
Від цієї суми віднімається сума відшкодувань, здійснених протягом періодів, що вказані в пункті 1.
Від суми, що залишається після цього, віднімається сума резервів на непогашені вимоги, що визначається на початок другого фінансового року, що передує останньому фінансовому року, щодо якого є звітність, для прямої діяльності та для акцептів перестрахування.
Якщо орієнтовний період, що встановлений в пункті 1, дорівнює семи рокам, віднімається сума резервів на непогашені вимоги, що визначається на початок шостого фінансового року, що передує останньому фінансовому року, щодо якого є звітність.
Одна третя або одна шоста суми, отриманої таким чином, у відповідності до орієнтовного періоду, що визначений в пункті 1, поділяється на дві частини, при чому перша поширюється на суму в розмірі до 35 мільйонів євро, а друга складається з надлишку; 26% та 23% цих частин відповідно обчислюються та складаються.
За схвалення компетентних органів, для асигнування страхових премій чи внесків стосовно видів 11, 12 та 13 можуть використовуватися статистичні методи. У випадку ризиків, що перераховані у виді 18 у пункті A Додатка, суми сплачених вимог, що використовуються для обчислення основи вимог, є витратами, що несе страхове підприємство стосовно наданої допомоги. Такі витрати обчислюються у відповідності до національних положень держави-члена за місцем походження.
5. Якщо нормативний запас платоспроможності як обчислено в пунктах 2, 3 та 4, є нижчим від нормативного запасу платоспроможності попереднього року, нормативний запас платоспроможності має принаймні дорівнювати нормативному запасу платоспроможності за попередній рік, помноженому на коефіцієнт суми технічних резервів на вимоги, непогашені на кінець минулого фінансового року, та суми технічних резервів на вимоги, непогашені на початок минулого фінансового року. В таких розрахунках технічні резерви обчислюються без врахування перестрахування, а коефіцієнт в жодному разі не може перевищувати 1.
6. Частки, що застосовуються до частин, про які йдеться в шостому підпункті пункту 3 та шостому підпункті пункту 4, зменшуються кожна до однієї третини у випадку страхування здоров'я, що практикується на подібній технічній основі до страхування життя, якщо
(a) страхові премії обчислюються на основі таблиць хвороб у відповідності до математичного методу, що застосовується в страхуванні;
(b) встановлюється резерв на зростання віку;
(c) стягується додаткова страхова премія з метою встановлення гарантійного резерву у належному розмірі;
(d) страхове підприємство може розірвати договір щонайпізніше до закінчення третього року страхування;
(e) договір передбачає можливість підвищення страхових премій чи зменшення платежів навіть за діючими договорами."
4. Викласти Статтю 17 у такій редакції:
"Стаття 17
1. Одна третя нормативного запасу платоспроможності як визначено в Статті 16а становить гарантійний фонд. Цей фонд складається зі статей, що перераховані в Статті 16(2), (3) та, за згоди компетентних органів держави-члена за місцем походження, 4(c).
2. Гарантійний фонд не може бути нижчим ніж 2 мільйони євро. Однак у випадках, коли покриваються всі або деякі ризики, що включені до одного з видів 10-15, що перераховані в пункті A Додатка, він має становити 3 мільйоні євро.
Будь-яка держава-член може передбачити зменшення гарантійного фонду на одну четверту у випадку взаємних асоціацій або асоціацій взаємного типу."
5. Доповнити Директиву Статтею 17а такого змісту:
"Стаття 17а
1. Суми в євро, як встановлено в Статті 16а(3) та (4) та Статті 17(2), переглядається щорічно, починаючи з 20 вересня 2003 року, для врахування змін в європейському індексі споживчих цін, що включає всі держави-члени як публікується Євростатом. Розмір адаптується автоматично, шляхом збільшення базового розміру в євро на зміну такого індексу у відсотках за період між набранням чинності цією Директивою та датою перегляду, та округлення його до кратного 100000 євро.
Якщо зміна у відсотках від останньої адаптації становить менше ніж 5%, адаптація не здійснюється.
2. Комісія щорічно інформує Європейський Парламент та Раду про перегляд та адаптовані суми, про які йдеться в пункті 1."
6. В статті 20(2) термін "Стаття 16(3)" замінити терміном "Стаття 16а".
7. Доповнити Директиву Статтею 20а такого змісту:
"Стаття 20а
1. Держави-члени забезпечують повноваження компетентних органів вимагати план фінансового оздоровлення від тих страхових підприємств, де компетентні органи вважають, що права держателів полісів знаходяться під загрозою. План фінансового оздоровлення повинен як мінімум включати деталі чи докази на наступні три фінансових роки щодо:
(a) оцінки витрат на управління, зокрема чинних загальних витрат та комісійних;
(b) плану, що встановлює детальні оцінки доходу та витрат щодо безпосередньої діяльності, акцептів перестрахування та передач на перестрахування;
(c) прогнозованого балансу;
(d) оцінки фінансових ресурсів, що спрямовані на покриття андеррайтингових зобов'язань, та нормативного запасу платоспроможності;
(e) загальної політики перестрахування.
2. У випадку, коли права держателів полісів знаходяться під загрозою через те, що фінансова ситуація підприємства погіршується, держави-члени забезпечують повноваження компетентних органів зобов'язати страхові підприємства мати вищий нормативний запас платоспроможності для забезпечення того, що страхове підприємство здатне виконати вимоги щодо платоспроможності в близькому майбутньому. Рівень цього вищого нормативного запасу платоспроможності грунтується на плані фінансового оздоровлення, про який йдеться в пункті 1.
3. Держави-члени забезпечують повноваження компетентних органів переоцінювати в сторону зниження всі елементи, що враховуються для фактичного запасу платоспроможності, зокрема у випадках, коли відбулася значна зміна ринкової вартості цих елементів з кінця минулого фінансового року.
4. Держави-члени забезпечують повноваження компетентних органів зменшувати скорочення запасу платоспроможності на основі перестрахування, як визначено у відповідності до Статті 16а, у випадках, коли:
(a) в характері чи якості договорів перестрахування відбулися значні зміни з минулого фінансового року;
(b) за договорами перестрахування не існує чи існує незначна передача ризику.
5. Якщо компетентні органи вимагають від страхового підприємства план фінансового оздоровлення у відповідності до пункту 1, вони утримуються від видачі сертифіката у відповідності до другого підпункту Статті 103(3) цієї Директиви, Статті 16(1)(a) Директиви 88/357/ЄЕС ( 994_188 ) (8) (друга Директива зі страхування, іншого аніж страхування життя) (9) та Статті 12(2) Директиви Ради 92/49/ЄЕС ( 994_290 ) (третя Директива зі страхування, іншого аніж страхування життя) (10) допоки вони вважатимуть, що права держателів полісів знаходяться під загрозою у рамках значення пункту 1."
___________________ (9) OJ L 172, 4.7.1988, p. 1. Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 2000/26/ЄС Європейського Парламенту та Ради ( 994_220 ) (OJ L 181, 20.7.2000, p. 65).
(9) OJ L 228, 11.8.1992, p. 1. Директива з останніми змінами і доповненнями, внесеними Директивою 2000/64/ЄС Європейського Парламенту та Ради (OJ L 290, 17.11.2000, p. 27).