Директива 91/308/ЄЕС ( 994_148 ) змінюється цим документом таким чином:
1. Стаття 1 має бути викладена в такій редакції:
"Стаття 1
Для цілей цієї Директиви:
(A) Кредитна установа означає кредитну установу, як визначено в Статті 1 (1) перший підпункт Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 ), і включає філії кредитних установ у значенні Статті 1 (3) цієї Директиви, що знаходяться в Державах Співтовариства, а головні офіси яких знаходяться в Співтоваристві або за його межами.
(B) "Фінансова установа" - це:
1. Інше підприємство, ніж кредитна установа, основне завдання якого - виконувати одну або більше операцій, перелічених за номерами від 2 до 12 і за номером 14 в списку, викладеному в Додатку I до Директиви 2000/12/ЄС ( 994_277 ); ці операції включають діяльність обмінних пунктів (обмінних бюро) і пунктів переказу грошей;
2. Страхова компанія, уповноважена належним чином згідно з положеннями Директиви 79/267/ЄЕС ( 994_286 ) настільки, наскільки вона виконує діяльність у межах цієї Директиви;
3. Інвестиційна фірма (компанія), як визначено в Статті 1 (2) Директиви 93/22/ЄЕС ( 994_187 );
4. Колективне інвестиційне підприємство, яке продає свої продукти або акції.
Це визначення фінансової установи включає філії фінансових установ, які розташовані в Співтоваристві, а головні офіси яких знаходяться у Співтоваристві або за його межами.
(C) "Відмивання грошей" означає поведінку, про яку йдеться нижче, коли вона здійснюється навмисно:
- обмін або передача власності, якщо відомо, що така власність виникла в результаті кримінальної діяльності чи участі в подібній діяльності з метою приховування або маскування незаконного походження власності чи сприяння будь-якій особі, яка здійснює подібну діяльність, ухилитися від юридичних наслідків своїх дій;
- приховування або маскування справжньої природи, джерела, місцезнаходження, розміщення, руху, прав щодо власності чи прав на власність, якщо відомо, що така власність виникла в результаті кримінальної діяльності або участі в подібній діяльності;
- придбання, володіння або використання власності, якщо на момент отримання було відомо, що подібна власність виникла в результаті кримінальної діяльності чи участі в подібній діяльності;
- участь у будь-яких діях, об'єднання з метою здійснення, спроби здійснення і надання допомоги, співучасть, сприяння і консультування здійснення будь-яких дій, зазначених у попередніх абзацах.
Знання, наміри або мета, необхідні як елемент вищезгаданої діяльності, можуть бути наслідком об'єктивних обставин, що грунтуються на фактах.
Відмивання грошей повинно розглядатись як таке, навіть коли діяльність, в результаті якої створювалася власність для відмивання, здійснювалася на території іншої Держави-члена або на території третьої країни.
(D) "Власність" означає будь-які активи, матеріальні або нематеріальні, рухомі або нерухомі, відчутні або невідчутні, а також юридичні документи або інструменти, що підтверджують право на або участь у певних активах.
(E) "Кримінальна діяльність" означає будь-який вид кримінальної участі у здійсненні серйозного злочину.
Серйозними злочинами вважаються принаймні:
- будь-які правопорушення, визначені в статті 3 (1) (a) Віденської конвенції ( 995_096 );
- діяльність злочинних організацій згідно зі статтею 1 документа "Спільні дії" 98/733/JHA;
- шахрайство, принаймні серйозне, відповідно до статей 1 (1) і 2 Конвенції захисту фінансових інтересів Європейських Співтовариств;
- корупція;
- правопорушення, що може викликати суттєві наслідки, які караються суворим ув'язненням відповідно до кримінального права Держави-члена.
Держави-члени до 15 грудня 2004 повинні внести поправки до визначення, передбаченого в цьому параграфі, з метою приведення його у відповідність із визначенням серйозного злочину в документі "Спільні дії" 98/699/JHA. Рада закликає Комісію подати до 15 грудня 2004 року пропозицію щодо підготовки доповнень до Директиви ( 994_148 ) з огляду на положення цієї Директиви.
Держави-члени можуть визначати будь-які інші правопорушення як кримінальну діяльність для цілей цієї Директиви.
(F) "Компетентні органи" означає національні органи влади, що уповноважені законом або нормативним актом здійснювати нагляд за діяльністю будь-якої установи або особи, які підпадають під дію цієї Директиви.".
2. Необхідно включити таку статтю:
"Стаття 2a
Держави-члени повинні гарантувати, щоб зобов'язання, що затверджуються цією Директивою, накладались на такі установи:
1. кредитні установи, згідно з визначенням пункту A статті 1;
2. фінансові установи, згідно з визначенням пункту B статті 1;
а також на таких юридичних або фізичних осіб, які займаються своєю діяльністю на професійній основі:
3. аудиторів, зовнішніх ревізорів (бухгалтерів) та податкових консультантів;
4. агентів з нерухомості;
5. нотаріусів та інших незалежних професійних юристів, якщо вони беруть участь у:
(a) допомозі з планування або здійснення трансакцій (операцій) для клієнта, що стосується (i) купівлі та продажу нерухомості або підприємств; (ii) управління грішми, цінними паперами або іншими активами клієнта; (iii) відкриття або управління банківськими рахунками, ощадними (депозитними) рахунками або рахунками цінних паперів; (iv) організації внесків, необхідних для створення, роботи або управління компаніями; (v) створення, робота або управління трастами, компаніями або подібними структурами;
(b) або діючи від імені та для клієнта в будь-якій фінансовій трансакції або операції з нерухомістю;
6. дилерів, які працюють з особливо цінними товарами, такими як дорогоцінне каміння або метали, витвори мистецтва, аукціоністів, якщо оплата здійснюється готівкою на суму від 15000 євро та більше;
7. казино.".
3. Стаття 3 змінюється таким чином:
"Стаття 3
1. Держави-члени мають забезпечити, щоб установи та особи, яких стосується ця Директива, вимагали ідентифікації своїх клієнтів під час встановлення ділових стосунків, особливо в тій частині, що стосується установ, під час відкриття рахунку або ощадних (депозитних) рахунків чи пропонування безпечного відповідального зберігання.
2. Вимоги ідентифікації мають також стосуватися будь-яких трансакцій (операцій) з клієнтами, окрім тих, що перелічені в пункті 1, якщо сума перевищує 15000 євро, незалежно від того, чи здійснюється трансакція як єдина операція, чи як серія операцій, які видаються пов'язаними між собою. Якщо сума на момент здійснення трансакції невідома, то відповідна установа або особа має продовжувати ідентифікацію, як тільки їй повідомлять суму і буде встановлено, що досягнуто порога величини.
3. У вигляді часткової відміни попередніх пунктів не застосовуються вимоги ідентифікації страхових полісів, виписаних страховими компаніями в сенсі Директиви Ради 92/96/ЄЕС від 10 листопада 1992 року про координацію законів, нормативних актів та адміністративних положень щодо прямого страхування життя (третя Директива про страхування життя) ( 994_186 ), діяльність яких підпадає під вимоги вказаної Директиви, якщо сума або суми регулярної премії, яка має бути виплачена будь-якого певного року, не перевищує або не перевищують 1000 євро, або якщо разова премія виплачується на суму до 2500 євро. Якщо сума або суми регулярної премії, що мають бути виплачені у будь-який певний рік, зросла або зросли настільки, що перевищили поріг у 1000 євро, має вимагатися ідентифікація.
4. Держави-члени можуть передбачити, що ідентифікаційна вимога не є обов'язковою для страхових полісів за програмами пенсійного забезпечення, отриманих на основі трудового договору або посади застрахованого, за умови, що такі поліси не містять положень про передачу полісу і не можуть бути використані як застава для позики.
5. У вигляді часткової відміни попередніх пунктів усі клієнти казино мають ідентифікуватися, якщо вони купують або продають гральні фішки на суму 1000 євро або більше.
6. Казино, над якими здійснюється державний нагляд, зобов'язані в будь-якому разі дотримуватися вимог ідентифікації, викладених у цій Директиві, якщо вони реєструють та ідентифікують клієнтів на вході, незважаючи на кількість куплених фішок.
7. У випадку, коли виникає сумнів щодо того, чи клієнти, зазначені в попередніх параграфах, діють від свого імені, та якщо напевно відомо, що вони діють не від свого імені, установи та особи, яких стосується ця Директива, мають вжити необхідних заходів та отримати інформацію про справжніх осіб, від імені яких діють ці клієнти.
8. Установи та особи, яких стосується ця Директива, мають проводити ідентифікацію, навіть якщо сума трансакції (операції) нижче, ніж зазначений поріг, у випадку, якщо існує підозра щодо відмивання грошей.
9. Установи та особи, яких стосується ця Директива, не підлягають вимогам щодо ідентифікації, передбаченим у цій статті, якщо клієнт є кредитною або фінансовою установою, що підпадають під сферу регулювання, визначену цією Директивою, чи кредитною або фінансовою установою, розташованою в третій країні, у якій встановлені вимоги, які на думку відповідної Держави-члена еквівалентні зазначеним у цій Директиві.
10. Держави-члени можуть вважати, що вимоги ідентифікації до трансакцій (операцій), про які йдеться в пунктах 3 та 4, є виконаними, якщо встановлено, що платіж за трансакцію (операцію) має бути дебетований з рахунку, відкритого на ім'я клієнта в кредитній установі, якої стосується ця Директива відповідно до вимог пункту 1.
11. Держави-члени мають у будь-якому випадку забезпечити, щоб установи та особи, яких стосується ця Директива, вживали конкретних та адекватних заходів для компенсації більшого ризику відмивання грошей, який виникає під час встановлення ділових відносин або проведення трансакції (операції) з клієнтом, не присутнім фізично для здійснення ідентифікації (операції "не сам-на-сам"). Такі заходи мають забезпечити встановлення особи клієнта, наприклад, вимагаючи додаткових документальних свідчень, або додаткових заходів для перевірки чи підтвердження поданих документів, або підтверджувальну сертифікацію установою, яка підпадає під дію цієї Директиви, або вимагаючи, щоб перший платіж за операціями виконувався через рахунок, відкритий на ім'я клієнта в кредитній установі, яка підпадає під дію цієї Директиви. У процедурах внутрішнього контролю, викладених у статті 11 (1), мають бути враховані ці заходи.".
4. У Статтях 4, 5, 8 та 10 термін "кредитні та фінансові установи" слід замінити терміном "установи та особи, які підпадають під дію цієї Директиви".
5. Стаття 6 змінюється таким чином:
"Стаття 6
1. Держави-члени мають забезпечити, щоб установи та особи, які підпадають під дію цієї Директиви, і також їх директори та працівники повністю співпрацювали із владними органами, відповідальними за боротьбу з відмиванням грошей:
(a) інформуючи такі владні органи з власної ініціативи про будь-які факти, які можуть вказувати на відмивання грошей;
(b) постачаючи таким владним органам, на їх вимогу, усю необхідну інформацію згідно з процедурами, встановленими відповідними законами.
2. Інформація, про яку йдеться у пункті 1, має передаватися органам влади, які відповідають за боротьбу з відмиванням грошей тієї Держави-члена, на території якої установа або особа, що надає інформацію, розташована. Особа або особи, призначені установами або особами відповідно до процедур, передбачених статтею 11 (1) (a), мають передавати (сприяти передачі) інформацію.
3. У випадку з нотаріусами та незалежними юристами, як зазначено у статті 2a (5), Держави-члени можуть призначити компетентну у відповідній сфері діяльності організацію, наділену правами на самоуправління, органом, який слід інформувати про факти, зазначені в пункті 1 (a), і у такому випадку мають установити відповідні форми співробітництва між таким органом та органами влади, відповідальними за боротьбу з відмиванням грошей.
Держави-члени не зобов'язані покладати обов'язки, зазначені в пункті 1, на нотаріусів, незалежних юристів, аудиторів, зовнішніх бухгалтерів та податкових радників, що пов'язані з інформацією, яку вони отримали від або про одного з їх клієнтів, під час з'ясування юридичного статусу (позиції) клієнтів або виконання завдань захисту чи представництва клієнта, або стосовно судового процесу, включаючи поради щодо призначення чи уникання судового процесу, або з інформацією, отриманою до, протягом або після такого судового процесу.".
6. Стаття 7 змінюється таким чином:
"Стаття 7
Держави-члени мають забезпечити, щоб установи і особи, що підпадають під дію цієї Директиви, утримувалися від здійснення операцій, про які їм відомо, або якщо вони підозрюють, що ці операції пов'язані з відмиванням грошей, поки вони не повідомлять органи влади відповідно до статті 6. Такі органи влади можуть, згідно з умовами, визначеними національним законодавством, давати вказівки не виконувати цю операцію. Якщо є підозра, що така трансакція (операція) пов'язана з відмиванням грошей і якщо від неї утриматися в такий спосіб неможливо, або, схоже, утримання від неї заважатиме зусиллям, направленим на переслідування бенефіціарів за виконання операції, що підозрюється у відмиванні грошей, задіяні установи і особи повинні опісля негайно повідомити органи влади.".
7. Даний текст стає параграфом 1, а наступний текст слід додати до статті 8: "2. Держави-члени не примушуються цією Директивою застосовувати зобов'язання, викладене в пункті 1, до професій, що наводяться в пункті 2 статті 6 (3).".
8. Стаття 9 змінюється таким чином:
"Стаття 9
Добровільне розкриття органам влади, відповідальним за боротьбу з відмиванням грошей, установою або фізичною особою, які підпадають під дію цієї Директиви, або службовцем чи директором такої установи або особи інформації, про яку йдеться у статтях 6 і 7, не повинно спричиняти порушення будь-якого обмеження щодо розкриття інформації, що накладається контрактом або будь-яким правовим, регулятивним або адміністративним положенням, і не повинно притягувати таку установу чи особу або її директорів чи службовців до відповідальності будь-якого характеру.".
9. Статтю 10 слід доповнити таким параграфом:
"Держави-члени повинні забезпечувати, щоб органи нагляду, уповноважені законом чи нормативними актами здійснювати нагляд за фондовими, валютними ринками та ринками фінансових деривативів, інформували органи влади, відповідальні за боротьбу з відмиванням грошей, якщо вони виявили факти, які можуть свідчити про відмивання грошей.".
10. Стаття 11 змінюється таким чином:
"Стаття 11
1. Держави-члени повинні забезпечувати, щоб установи і особи, яких стосується ця Директива:
(a) створили адекватні процедури внутрішнього контролю та зв'язку для упередження і недопущення операцій, пов'язаних з відмиванням грошей;
(b) вжили належних заходів для того, щоб їх службовці були обізнані з положеннями, що включені в цю Директиву. До цих заходів повинна входити участь їх відповідних службовців у спеціальних учбових програмах, щоб допомогти їм розпізнавати операції, які можуть бути пов'язані з відмиванням грошей, а також проінструктувати їх, як діяти у таких випадках.
Якщо фізична особа, що підпадає під визначення будь-якого з пунктів статті 2a (3) - (7), виконує професійні дії як службовець (найманий працівник) юридичної особи, зобов'язання за цією статтею поширюються скоріше на таку юридичну особу, а не на цю фізичну особу.
2. Держави-члени-повинні забезпечити, щоб установи та особи, що підпадають під дію цієї Директиви, мали доступ до найновішої інформації щодо способів відмивання грошей та щодо характерних рис підозрілих операцій.".
11. У статті 12 слова "кредитні або фінансові установи, про які йдеться у статті 1" слід замінити на "установи та особи, про які йдеться у статті 2a.".