Винятки
1. Держави-члени можуть дозволити своїм компетентним органам влади відмовитись від застосування деяких або усіх положень цієї Директиви і Директиви 2000/12/ЄС щодо установ-емітентів електронних грошей у випадках, коли:
(a) сукупна підприємницька діяльність установи типу, що відноситься до статті 1 (3) (a) цієї Директиви, створює сукупний розмір фінансових зобов'язань, що стосуються емітованих електронних грошей, які, як правило, не перевищують 5 млн. євро і ніколи не перевищують 6 млн. євро; або
(b) електронні гроші, випущені установою, приймаються як засіб платежу тільки дочірніми компаніями установи, яка виконує операційні або інші допоміжні функції, що відносяться до електронних грошей, випущених або розповсюджених цією установою, будь-яким материнським підприємством цієї установи або будь-якими іншими підрозділами такого материнського підприємства; або
(c) електронні гроші, випущені установою, приймаються як засіб платежу тільки обмеженою кількістю підприємств, які можна чітко визначити за: (i) їх розміщенням у тому самому приміщенні або в іншій обмеженій локалізованій зоні; або (ii) їх тісними фінансовими або діловими стосунками з установою-емітентом, такими як загальна маркетингова система або система збуту.
Основні договірні стосунки повинні передбачати, щоб на електронний пристрій зберігання, який знаходиться в розпорядженні власника з метою здійснення платежів, поширювався максимальний розмір зберігання не більше 150 євро.
2. Установа-емітент електронних грошей, для якої передбачений виняток згідно з пунктом 1, не повинна мати переваги від взаємно визнаних домовленостей, передбачених Директивою 2000/12/ЄС.
3. Держави-члени повинні вимагати, щоб усі установи-емітенти електронних грошей, стосовно яких робиться виняток щодо застосування цієї Директиви і Директиви 2000/12/ЄС, періодично звітували про свою діяльність, у тому числі про загальну суму фінансових зобов'язань, що стосуються електронних грошей.