Обмеження інвестицій
1. Установи-емітенти електронних грошей повинні мати інвестиції на суму, не меншу, ніж їх фінансові зобов'язання, пов'язані з емітованими електронними грошима, лише в такі активи:
(a) статті активів, які згідно зі статтею 43 (1) (a) (1), (2), (3) і (4) і статтею 44 Директиви 2000/12/ЄС передбачають нульовий зважений кредитний ризик і які є достатньо ліквідними;
(b) вклади до запитання, які розміщені в кредитних установах Зони A відповідно до Директиви 2000/12/ЄС; і
(c) боргові зобов'язання, які: (i) достатньо ліквідні; (ii) охоплені пунктом 1 (a); (iii) визнаються компетентними органами влади як кваліфікаційні статті у розумінні статті 2 (12) Директиви 93/6/ЄЕС ( 994_480 ); і (iv) випускаються установами іншими, ніж установи, які мають кваліфікаційні вкладення, як це визначено в статті 1 Директиви 2000/12/ЄС, в установи-емітенти електронних грошей або які повинні бути включені до консолідованих рахунків цих установ.
2. Інвестиції, що відносяться до пункту 1 (b) і (c), не можуть перевищувати більш як у 20 разів власні кошти відповідних установ-емітентів електронних грошей і повинні підлягати обмеженням, не менш суворим, ніж ті, що застосовуються до кредитних установ згідно з частиною III глави 2 розділу V Директиви 2000/12/ЄС.
3. З метою хеджування ринкових ризиків, які виникають у зв'язку з випуском електронних грошей і здійсненням інвестицій, зазначених в пункті 1, установи-емітенти електронних грошей можуть використовувати достатньо ліквідні процентні та валютні позабалансові статті у формі біржових (тобто, які не є позабіржовими) деривативних інструментів, якщо на них розповсюджуються вимоги стосовно щоденної маржі або валютних контрактів з початковим строком дії 14 і менше календарних днів. Використання деривативних інструментів відповідно до першого речення припустиме лише тоді, якщо передбачається і можливою мірою досягається повне виключення ринкових ризиків.
4. Держави-члени повинні накладати відповідні обмеження на ринкові ризики установ, які можуть випливати з інвестицій, про які йдеться в пункті 1.
5. Для цілей застосування пункту 1 активи повинні бути оцінені за найменшою вартістю або за ринковою ціною.
6. Якщо вартість активів, про які йдеться в пункті 1, менша від суми фінансових зобов'язань, що стосуються емітованих електронних коштів, компетентні органи влади повинні забезпечити, щоб установа-емітент електронних грошей, яка розглядається, вживала відповідних заходів для швидкого виправлення ситуації. Для цього та лише тимчасово компетентні органи влади можуть дозволити забезпечення фінансових зобов'язань установ, що стосуються емітованих електронних грошей, іншими активами, ніж ті, про які йдеться в пункті 1, в розмірі, не меншому 5% від цих зобов'язань або від загальної суми власного капіталу установи.