Дбайливе ставлення до культурних цінностей
З метою забезпечення поваги до культурних цінностей відповідно до статті 4 Конвенції:
а) порушення зобов’язання утримуватися від учинення ворожого акту проти культурних цінностей з посиланням на крайню військову необхідність, згадану в пункті 2 статті 4 Конвенції, може допускатися лише тоді, коли:
i) ці культурні цінності за своїм призначенням перетворені на військовий об’єкт, і
ii) немає жодної практично можливої альтернативи для отримання рівноцінної військової переваги, за винятком тієї, яку можна отримати внаслідок учинення ворожого акту проти цього об’єкта;
b) порушення зобов’язання не використовувати культурні цінності для цілей, які можуть загрожувати їм руйнуванням або шкодою, з посиланням на крайню військову необхідність, згадану в пункті 2 статті 4 Конвенції, може допускатися лише тоді, коли немає можливості вибрати між таким використанням й іншим можливим методом для отримання рівноцінної військової переваги;
c) рішення про посилання на крайню військову необхідність повинно бути прийняте військовим начальником, який командує силами, рівними за розміром батальйонові чи більшій кількості або меншими за розміром силами, якщо обставини не дозволяють діяти інакше;
d) у разі нападу, що ґрунтується на рішенні, прийнятому відповідно до підпункту «а», коли це дозволяють обставини, надсилається дієве завчасне попередження.