Статтю 12 Директиви 77/780/ЄЕС ( 994_297 ) викласти в такій редакції:
"Стаття 12
1. Держави-члени забезпечують, щоб всі особи, які працюють або працювали у компетентних органах, а також аудитори або експерти, що діють від імені компетентних органів, були зв'язані зобов'язанням нерозголошення професійної таємниці. Це означає, що жодна конфіденційна інформація, яку вони можуть одержати при виконанні своїх обов'язків, не може бути розголошеною якій би там не було особі або органу, хіба що у загальній або короткій формі і таким чином, щоб конкретні установи не можна було ідентифікувати, на завдаючи шкоди випадкам, охопленим кримінальним правом. Тим не менше, якщо кредитну установу оголошено банкрутом або такою, що підлягає обов'язковій ліквідації, конфіденційна інформація, що не стосується третіх сторін, задіяних до спроб порятунку такої кредитної установи, може бути розголошена під час цивільного або комерційного розгляду справи в суді.
2. Пункт 1 не перешкоджає компетентним органам різних держав-членів обмінюватися інформацією відповідно до директив, що застосовуються до кредитних установ. Така інформація підлягатиме умовам професійної таємниці, про які йдеться у пункті 1.
3. Держави-члени можуть укласти угоди про співпрацю, які б передбачали обмін інформацією з компетентними органами третіх держав тільки у тому випадку, якщо розголошена інформація підлягає гарантіям професійної таємниці, які принаймні тотожні тим, про які йдеться у цій статті.
4. Компетентні органи, що отримують конфіденційну інформацію відповідно до пунктів 1 або 2, можуть використовувати її тільки під час виконання своїх обов'язків:
- для того, щоб перевірити, що умови, що регулюють початок і здійснення діяльності кредитних установ, виконуються, і сприяти моніторингу на неконсолідованій або консолідованій основі за поведінкою такого підприємства, особливо стосовно нагляду за ліквідністю, платоспроможністю, великими ризиками, а також адміністративними і бухгалтерськими процедурами та механізмами внутрішнього контролю або
- для того, щоб накласти санкції або
- в адміністративному оскарженні проти рішення компетентного органу або
- при судовому розгляді, ініційованому відповідно до статті 13 або спеціальних положень, передбачених директивами, що були прийняті у сфері діяльності кредитних установ.
5. Пункти 1 і 4 не заважають обміну інформацією в державі-члені, де є два або більше компетентних органи в одній і тій же державі-члені, або між державами-членами, між компетентними органами а також:
- органами, відповідальними за здійснення нагляду за іншими фінансовими організаціями та страховими компаніями, а також органами, відповідальними за нагляд за фінансовими ринками,
- органами, задіяними до ліквідації і банкрутства кредитних установ та в інших схожих процедурах,
- особами, що відповідають за виконання статутної аудиторської перевірки звітності кредитних установ та інших фінансових установ, при виконанні своїх наглядових функцій та розкриттю органам, які управляють програмами гарантування депозитів, інформації, необхідної для виконання їх функцій. Одержана інформація підлягає умовам професійної таємниці, що зазначені в пункті 1.
6. Так само положення цієї статті не перешкоджають компетентним органам розкривати таку інформації тим центральним банкам, які не здійснюють нагляд за кредитними установами індивідуально, яку вони можуть потребувати, щоб діяти як монетарні органи. Інформація, одержана в цьому контексті, підлягає умовам професійної таємниці, що зазначені в пункті 1.
7. Крім того, незважаючи на положення, про які йдеться в пунктах 1 і 4, держави-члени можуть в силу положень, передбачених законом, дати дозвіл на розкриття певної інформації іншим відділам своїх центральних урядових адміністрацій, відповідальних за законодавство про нагляд за кредитними установами, фінансовими установами, інвестиційними послугами та страховими компаніями, а також інспекторам, що діють від імені таких відділів. Однак таке розкриття інформації може бути зроблене тільки у випадку необхідності з причин розсудливого контролю. Проте держави-члени забезпечують, що інформація, одержана відповідно до пунктів 2 і 5, а також інформація, одержана за допомогою перевірки на місцях, про яку йдеться у статтях 15 (1) і (2) Директиви 89/646/ЄЕС (19), не може бути розкрита у випадках, про які йдеться у цьому пункті, за винятком випадків, коли одержано явну згоду компетентних органів, які розкрили інформацію, або компетентних органів держави-члена, в якій проведено перевірку на місці. (20) OJ No L 386, 30.12.89, p. 1."