1. Держави-члени вимагають від будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка пропонує придбати прямо чи опосередковано кваліфікаційний пакет акцій в кредитній установі, спочатку поінформувати компетентні органи, повідомивши їх про розмір планованого пакета акцій. Така особа повинна таким же чином поінформувати компетентні органи, якщо вона пропонує збільшити свій кваліфікаційний пакет акцій таким чином, аби пропорція прав голосу або капіталу, яким вона володіє, досягла або перевищила 20%, 33% або 50%, або таким чином, щоб кредитна установа стала її дочірнім підприємством. Не впливаючи на положення пункту 2, компетентні органи мають щонайбільше три місяці від дня повідомлення, передбаченого у першому підпункті, щоб заперечити проти такого плану, якщо з огляду на потребу забезпечити розумне і розважливе управління кредитною установою, вони не задоволені відповідністю особи, про яку йдеться у першому пункті. Якщо вони не заперечують проти плану, про який йдеться у першому пункті, вони можуть встановити максимальний період для його імплементації.
2. Якщо покупець авуарів, про які йдеться у пункті 1, є кредитною установою, яка одержала дозвіл в іншій державі, або материнським підприємством кредитної установи, яка одержала дозвіл в іншій державі-члені, або фізичною чи юридичною особою, яку контролює кредитна установа, яка одержала дозвіл в іншій державі-члені, і якщо в результаті такого придбання установа, в якій покупець має намір придбати пакет акцій, стає дочірнім підприємством або об'єктом здійснення контролю з боку покупця, оцінювання придбання повинне бути об'єктом попередніх консультацій, про які іде мова у статті 7.
3. Держави-члени вимагають від будь-якої юридичної або фізичної особи, яка має намір розпорядитися прямо чи опосередковано кваліфікаційним пакетом акцій в кредитній установі спочатку поінформувати про це компетентні органи, сповістивши їм про розмір такого пакета акцій.
Така особа повинна належним чином поінформувати компетентні органи, якщо вона має намір зменшити кваліфікаційний пакет акцій таким чином, щоб пропорція прав голосу або капіталу, яким вона володіє опустилася до рівня нижче 20%, 33% або 50% або таким чином, щоб кредитна установа припинила бути її дочірнім підприємством.
4. Після того, як їм стало відомо про них, кредитні установи інформують компетентні органи про будь-які придбання або продажу пакетів акцій в їхньому капіталі, що стали причиною того, що авуари перевищили або знизилися нижче порогів, про які йдеться в пунктах 1 і 3. Вони також принаймні один раз на рік повідомляють їм імена акціонерів та членів, що володіють кваліфікаційними пакетами акцій, та розміри таких пакетів акцій, як видно, наприклад, з інформації, одержаної на щорічних загальних зборах акціонерів та членів або внаслідок приведення у відповідність з нормами, що відносяться до підприємств, що містяться у лістингах фондових бірж.
5. Держави-члени вимагають, щоб там, де вплив, що здійснюється особами, про яких йдеться у пункті 1, може негативно відбиватися на правильності і розважливості управління такою установою, компетентні органи вживають відповідних заходів, щоб покласти край такій ситуації.
Такі заходи можуть складатися, наприклад, із заборонних норм, санкцій проти директорів та менеджерів або призупинення користування правами голосу, що долучаються до акцій, якими володіють акціонери або дані члени. Схожі заходи застосовуються до фізичних або юридичних осіб, які не виконують зобов'язання щодо надання інформації наперед, як це передбачено пунктом 1. Якщо пакет акцій придбано, незважаючи на протидію з боку компетентних органів, держави-члени, незалежно від будь-яких подальших санкцій, які мають бути прийняті, передбачають призупинення користування відповідними правами голосу або ж скасування поданих голосів, або можливість скасування таких голосів.