1. Згідно умов, що встановлені у цій статті, страхові компанії можуть пропонувати та укладати договори обов'язкового страхування згідно з правилами цієї Директиви та першої Директиви.
2. Коли держава-член накладає зобов'язання на отримання страхування, договір не задовольняє такого зобов'язання, якщо він не відповідає спеціальним положенням, які стосуються такого страхування, що встановлені такою державою-членом.
3. Коли, у випадку обов'язкового страхування, право держави-члена, в якій існує ризик і право держави-члена, що накладає зобов'язання на отримання страхування, суперечать один одному, останнє має перевагу.
4. (a) Керуючись положеннями підпунктів (b) та (c) цього пункту, третій підпункт статті 7 (2) застосовується, якщо договір страхування надає страхування у декількох державах-членах, з яких принаймні одна накладає зобов'язання отримати страхування.
(b) Держава-член, яка з моменту повідомлення про цю Директиву, вимагає від будь-якої компанії, створеної у межах її території, отримання схвалення загальних та спеціальних умов його обов'язкового страхування, також може, на відступ від статті 9 та 18, вимагати схвалення таких умов у випадку будь-якої страхової компанії, що пропонує таке покриття, у межах її території згідно умов, передбачених у статті 12 (1).
(c) Держава-член може, на відступ від статті 7, встановлювати, що правом, що застосовується до договору обов'язкового страхування, є право держави, яка накладає зобов'язання про отримання страхування.
(d) Якщо держава-член встановлює вимогу про обов'язкове страхування, і страховик повинен повідомляти компетентні органи про будь-яке припинення страхування, таке припинення може бути здійснене проти третіх сторін, які зазнали шкоди, лише за обставинах, що викладені у законодавстві такої держави.
5. (a) Кожна держава-член доводить до відома Комісії ризики, стосовно яких страхування є обов'язковим згідно її законодавства, зазначаючи:
- спеціальні правові норми, що стосуються такого страхування,
- подробиці, які повинні бути вказані у сертифікаті, який повинен видати страховик застрахованій особі, якщо така держава вимагає доказу того, що зобов'язання про отримання страхування було виконано. Держава-член може вимагати, щоб ці подробиці включали заяву страховика про те, що договір відповідає спеціальним положенням, які стосуються такого страхування.
(b) Комісія оприлюднює подробиці, про які йдеться у підпункті (a), в Офіційному Бюлетені Європейського Співтовариства.
(c) Держава-член приймає як доказ того, що зобов'язання здійснити страхування було виконано, сертифікат, зміст якого відповідає другому абзацу підпункту (a).