Ця Директива адресована державам-членам.
Вчинено в Люксембурзі, 22 червня 1988 року.
За Раду
Президент
М. Бангеманн
Додаток 1
Узгоджувальні правила
Валюта, в якій сплачуються зобов'язання страховика визначається згідно з такими правилами:
1. Якщо покриття, передбачене договором, виражене в певній валюті, зобов'язання страховика вважаються такими, що підлягають сплаті в такій валюті.
2. Якщо покриття, передбачене договором, не виражене в певній валюті, зобов'язання страховика вважаються такими, що підлягають сплаті у валюті країни, в якій існує ризик. Однак, страховик може обирати валюту, в якій виражається премія у разі, якщо є обгрунтовані підстави для здійснення такого вибору.
Це може мати місце, якщо з моменту укладання договору виникає ймовірність, що вимогу буде оплачено у валюті премії, а не у валюті країни, в якій існує ризик.
3. Держави-члени можуть дозволяти страховику вважати, що валюта, в якій він повинен надати покриття, буде або тією, яку він використовуватиме згідно з набутим досвідом або у разі відсутності такого досвіду, у валюті країни, в якій він створений:
- для договорів, що охоплюють ризики, віднесені до класів 4, 5, 6, 7, 11, 12 та 13 (лише відповідальність виробників) і
- для договорів, що охоплюють ризики, віднесені до інших класів, де згідно з характером таких ризиків, покриття повинно надаватися у валюті, іншій, ніж валюта, яка випливала б із застосування вищезгаданих процедур.
4. Якщо вимогу заявлено страховику, і вона підлягає сплаті в певній валюті, іншій, ніж валюта, яка випливає із застосування вищезгаданих процедур, зобов'язання страховика вважаються такими, що підлягають сплаті в тій валюті, і зокрема у валюті, в якій страховик сплачуватиме компенсацію, що була визначена рішенням суду або угодою між страховиком і застрахованою особою.
5. Якщо вимога оцінюється у валюті, про яку страховику відомо заздалегідь, але яка відрізняється від валюти, що виникає в результаті застосування вищезгаданих процедур, страховики можуть вважати свої зобов'язання такими, що підлягають сплаті в такій валюті.
6. Держави-члени можуть дозволяти компаніям не покривати свої технічні резерви узгоджувальними активами, якщо застосування вищезгаданих процедур призведе до зобов'язання компанії - і головного офісу, і структурного підрозділу, - з метою дотримання узгоджувальних принципів, тримати активи в валюті у сумі не більше 7% від активів, що існують в інших валютах.
Однак:
(a) у випадку узгодження активів технічних резервів у грецьких драхмах, ірландських фунтах та португальських ескудо, ця сума не перевищує: - 1 мільйона ЕКЮ протягом перехідного періоду, що закінчується 31 грудня 1992 року, - 2 мільйонів ЕКЮ з 1 січня 1993 року до 31 грудня 1998 року;
(b) у випадку узгодження активів технічних резервів у бельгійських франках, люксембурзьких франках та іспанських песетах, ця сума не перевищує 2 мільйонів ЕКЮ протягом перехідного періоду, що закінчується 31 грудня 1996 року.
З кінця перехідного періоду, визначеного згідно підпунктам (a) та (b), загальний режим застосовується для цих валют, якщо Рада не вирішить інакше.
7. Держави-члени можуть обрати не вимагати від компаній - і головних офісів, і структурних підрозділів - застосовувати узгоджувальні принципи, якщо зобов'язання підлягають сплаті у валюті, іншій, ніж валюта однієї з держав-членів Співтовариства, якщо інвестиції у такій валюті регулюються, якщо валюта підлягає обмеженням щодо здійснення переказів, або якщо із подібних причин це не є прийнятним для покриття технічних резервів.
8. Держави-члени можуть дозволяти компаніям - і головним офісам, і структурним підрозділам - не тримати узгоджувальні активи для покриття суми, яка не перевищує 20% від їх зобов'язань у певній валюті.
Однак, загальна сума активів у всіх валютах загалом повинна, принаймні, дорівнювати загальним зобов'язанням у всіх валютах загалом.
9. Кожна держава-член може передбачати, що у всіх випадках, коли згідно попереднім процедурам зобов'язання має покриватися активами, вираженими у валюті держави-члена, ця вимога також вважається задоволеною, якщо до 50% активів виражені в ЕКЮ.
Додаток 2A
Андеррайтинговий рахунок
1. Загальна валова сума зароблених страхових внесків.
2. Загальна вартість вимог.
3. Комісійні витрати.
4. Валовий андеррайтинговий результат.
Додаток 2B
Андеррайтинговий рахунок
1. Валовий розмір страхових внесків за останній андеррайтинговий рік.
2. Валовий розмір вимог за останній андеррайтинговий рік (включаючи резервний фонд на кінець андеррайтингового року).
3. Комісійні витрати.
4. Валовий андеррайтинговий результат EWG: L333UMBE02.97FF:3 UEN; SETUP;01; Hoehe:254 mm; 13 Zeilen; 451 Zeichen; Bediener:WILU Pr.:C: Kunder:
Офіційний Журнал L 172, 04.07.1988 p. 0001 - 0014
Переклад здійснено Центром порівняльного права при Міністерстві юстиції України.