1. Греція, Ірландія, Іспанія та Португалія можуть застосовувати такі перехідні заходи:
(i) до 31 грудня 1992 року вони можуть застосовувати до всіх ризиків режим, інший ніж режим для ризиків, про які йдеться в статті 5 (d) першої Директиви,
(ii) з 1 січня 1993 року до 31 грудня 1994 року, режим для великих ризиків застосовується до ризиків, про які йдеться в підпунктах (i) та (ii) статті 5 (d) першої Директиви; для ризиків, про які йдеться в підпункті (iii) вищезгаданої статті 5 (d), ці держави-члени встановлюють граничні величини, які до них застосовуються;
(iii) Іспанія - з 1 січня 1995 року до 31 грудня 1996 року застосовуються граничні величини першої стадії, викладені у статті 5 (d) (iii) першої Директиви,
- з 1 січня 1997 року застосовуються граничні величини другої стадії,
- Португалія, Ірландія та Греція застосовують з 1 січня 1999 року граничні величини, викладені у статті 5 (d) (iii) першої Директиви.
Будь-які відступи, що дозволені з 1 січня 1995 року застосовуються лише до договорів, що охоплюють ризики, що підпадають під класи 8, 9, 13 та 16, та розташовані виключно в одній з чотирьох держав-членів, які користуються перевагами заходів перехідного характеру.
2. До 31 грудня 1994 року стаття 26 (1) цієї Директиви не застосовується до ризиків, що існують в чотирьох державах-членах, що перераховані у цій статті. На перехідний період з 1 січня 1995 року ризики, визначені згідно статті 5 (d) (iii) першої Директиви, які існують в цих державах-членах та можуть покриватися співстрахуванням Співтовариства у значенні Директиви 78/473/ЄЕС ( 994_285 ) є такими, які перевищують граничні величини, про які йдеться в пункті 1 (iii) цієї статті.