1. Будь-яка компанія, що надає послуги, подає компетентним органам держави-члена надання послуг всі документи, які від неї вимагаються для цілей імплементації цієї статті, в тій мірі, наскільки компанії, що створені в такій державі, також зобов'язані це робити.
2. Якщо компетентні органи держави-члена встановлюють, що компанія, що надає послуги у межах її території, не відповідає правовим нормам, що діють в такій державі, що застосовуються до нього, такі органи просять відповідну компанію покласти край неправильній ситуації.
3. Якщо дана компанія не виконує вимогу, про яку йдеться в пункті 2, компетентні органи держави-члена надання послуг повідомляють відповідним чином компетентні органи держави-члена заснування. Органи держави-члена заснування вживають всіх необхідних заходів для забезпечення того, що відповідна компанія поклала край такій неправильній ситуації. Характер таких заходів доводиться до відома органів держави-члена надання послуг.
Компетентні органи держави-члена надання послуг можуть також звертатися до компетентних органів щодо головного офісу страхової компанії, якщо послуги надаються представництвами або структурними підрозділами.
4. Якщо, незважаючи на заходи, вжиті державою-членом заснування, або через те, що такі заходи є недостатніми або відсутні у даній державі-члені, компанія продовжує порушувати правові норми, що діють у державі-члені надання послуг, остання держава-член може, після повідомлення наглядовим органам держави-члена заснування, вжити відповідних заходів, щоб запобігти подальшим порушенням, включаючи, в тій мірі, наскільки це є дуже необхідним, запобігання подальшому укладанню договорів страхування тією компанією шляхом надання послуг у межах її території. У відношенні ризиків, крім тих, про які йдеться в статті 5 (d) першої Директиви, такі заходи включають відкликання ліцензії, про яку йдеться в статті 15. Держави-члени забезпечують можливість здійснювати на їх території повідомлення, необхідні для таких заходів.
5. Ці положення не зачіпають права держав-членів карати за порушення, вчинені у межах їх території.
6. У разі, якщо компанія, яка вчинила порушення, має установу або володіє власністю в державі-члені надання послуг, наглядові органи останньої можуть згідно з національним законодавством застосовувати адміністративні покарання, що передбачені для такого порушення, шляхом застосування примусу щодо такої установи або власності.
7. Будь-які заходи, вжиті згідно пунктам 2-6, включаючи штрафи або обмеження щодо надання послуг, повинні бути належним чином обгрунтовані та повідомлені відповідній компанії. Кожен такий захід підлягає праву звертатися до судів у державі-члені, в якій органи прийняли його.
8. Якщо заходів було вжито згідно статті 20 першої Директиви, орган, який вжив таких заходів, повідомляє про них компетентні органи держави-члена надання послуг, і якщо заходів було вжито згідно умовам пунктів 1 та 3 вищезгаданої статті, вживають будь-яких заходів, необхідних для захисту інтересів застрахованих осіб.
У випадку відкликання ліцензії згідно статті 22 першої Директиви, компетентні органи держави-члена надання послуг повідомляють про таку дію і вживають відповідних заходів, щоб перешкодити відповідній установі продовжувати укладати договори страхування шляхом надання послуг у межах території тієї держави.
9. Кожні два роки Комісія подає до Ради звіт, в якому підбиваються підсумки щодо кількості та виду випадків, в яких, в кожній державі-члені, рішення щодо відмови у наданні ліцензії були доведені до відома згідно статті 12 або заходи, яких було вжито згідно пункту 4. Держави-члени співпрацюють з Комісією надаючи їй інформацію, необхідну для такого звіту.