1. Ця стаття застосовується до випадків, коли компанія, через здійснення підприємницької діяльності у державі-члені, надає страхове покриття ризику, крім відповідальності перевізника, віднесеного до виду 10 пункту A Додатка до Директиви 73/239/ЄЕС ( 994_281 ), який розташований на території іншої держави-члена.
2. Держава-член надання послуг має вимагати від компанії членства у та участі у фінансуванні її національного бюро страховиків та її національному гарантійному фонді.
Від компанії, однак, не повинно вимагатись здійснення будь-яких платежів чи вкладів у бюро та фонд держави-члена надання послуг.
4. Якщо страхова компанія не призначила представника, що займається розглядом вимог, держави-члени можуть схвалити кандидатуру представника, що займається розглядом вимог, призначеного у відповідності до Статті 4 Директиви 2000/26/ЄС (1), надаючи йому функції представника, що призначається у відповідності до цього пункту.
___________________ (1) Директива 2000/26/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 травня 2000 року щодо зближення законів держав-членів стосовно страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів та про внесення змін і доповнень до Директив Ради 73/239/ЄЕС ( 994_281 ) та 88/357/ЄЕС (OJ L 181, 20.7.2000, р. 65).