1. Кожна держава-член вживає необхідних заходів для забезпечення того, що будь-яке положення законодавства чи договірне положення, що міститься в страховому полісі, виданому у відповідності до Статті 3 (1) Директиви 72/166/ЄЕС ( 994_280 ), що виключає з страхування експлуатацію чи керування транспортним засобом:
- особами, які не мають спеціального чи такого, що мається на увазі, дозволу на це, чи
- особами, які не мають прав, що дозволяє їм керувати відповідним транспортним засобом, чи
- особами, що порушили встановлені законодавством технічні вимоги щодо стану та безпеки відповідного транспортного засобу, вважаються, для цілей Статті 3(1) Директиви 72/166/ЄЕС ( 994_280 ) недійсними у частині вимог третіх сторін, які були жертвами нещасного випадку.
Проте положення, про які йдеться в першому абзаці, можуть застосовуватися до третіх сторін, які добровільно сіли у транспортний засіб, що спричинив шкоду чи пошкодження, коли страховик може довести, що вони знали про те, що транспортний засіб було викрадено.
Державам-членам надається право - у разі нещасного випадку, що трапляється на їх території - не застосовувати положення першого підпункту, якщо і в тій мірі, наскільки жертва може отримати компенсацію за завдану шкоду від органу соціального забезпечення.
2. У випадку, коли транспортні засоби викрадено або здобуто шляхом насильства, держави-члени можуть встановити, що орган, зазначений в Статті 1(4), виплатить компенсацію замість страховика згідно умов, визначених в пункті 1 цієї Статті; у випадках, коли транспортний засіб звичайно перебуває в іншій державі-члені, такий орган не може пред'являти вимоги до жодного органу такої держави-члена.
Держави-члени, які, у випадках, коли транспортні засоби викрадено або здобуто шляхом насильства, передбачають, що орган, про який йдеться в Статті 1(4), виплачує компенсацію, можуть встановити стосовно пошкодження майна або шкоди життю та здоров'ю надлишки у розмірі не більше 250 екю, які можуть покладатися на жертву.