Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років;
2) пункт 2 частини першої статті 21 виключено
3) посвідчення комісій по трудових спорах - протягом трьох місяців;
4) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
5) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не встановлено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються:
1) для виконання рішень і вироків судів у частині майнових стягнень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадках, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;
2) для виконання рішень господарських судів - з наступного дня після набрання рішенням законної сили;
3) для виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;
4) для виконання рішень, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, - з дня винесення відповідної постанови.
По інших виконавчих документах строк пред'явлення їх до виконання встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не встановлено законом.
Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо
1. Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
2. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для:
1) виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;
2) виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;
3) інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.
3. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
4. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо
Із порівняльного аналізу редакцій цієї норми вбачається, що Законом України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" зменшено строк пред'явлення до виконання судових документів, зокрема виконавчих листів, виданих адміністративними судами, з трьох років до одного.
При цьому перебіг строку пред'явлення виконавчих листів, виданих адміністративними судами, залишився незмінним, а саме:
з наступного дня після набрання рішенням законної сили;
з наступного дня після закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення;
з наступного дня після постановлення судового рішення в разі, якщо судове рішення підлягає негайному виконанню.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.
Таким чином, відповідно до зазначеної норми виконавчі документи, видані адміністративними судами до 9 березня 2011 року, підлягають пред'явленню до виконання упродовж трьох років починаючи з наступного дня після їх видачі.
Однак цим Законом не врегульовано питання про строк пред'явлення до виконання виконавчих документів, перебіг якого розпочався до 9 березня 2011 року, які станом на цю дату видані не були.
Вирішуючи це питання, судам за аналогією закону слід застосовувати положення пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VI "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)".
Отже, строк пред'явлення до виконання виконавчого документа, перебіг якого розпочався до 9 березня 2011 року, а виданого після цієї дати, також становить три роки.
У результаті вивчення судової практики встановлено, що суди допускають помилки, вирішуючи питання про дотримання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Зокрема, не завжди враховують обставини, що зумовлюють переривання цього строку. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.
Це питання вирішувалося адміністративними судами при розгляді справи за позовом Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області про визнання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 29 березня 2011 року незаконною та зобов'язання відповідача відкрити виконавче провадження для примусового виконання виконавчого листа господарського суду Черкаської області від 3 березня 2008 року. Позивач у справі неодноразово пред'являв виконавчий документ на виконання: 24 жовтня 2008 року - до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області, 14 листопада 2008 року - до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, 18 червня 2009 року - знову до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Черкаській області. Вказаними органами було відмовлено у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з пред'явленням документа не за підвідомчістю виконання судового рішення.
24 березня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області знову пред'явило виконавчий документ до Головного управління юстиції у Черкаській області, яким прийнято постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з пропущенням строку пред'явлення документа до виконання.
Розв'язуючи цей спір, Черкаський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовної заяви Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2012 року (реєстраційний номер 21087901) постанову суду першої інстанції скасовано та задоволено позовні вимоги в частині скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження. Судове рішення мотивовано тим, що строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, по-перше, переривався пред'явленням його до виконання, по-друге, визначався той, який був встановлений на момент видачі виконавчого документа.
Щодо вимог до виконавчого документа
Аналіз судової практики показав про наявність спорів, пов'язаних оформленням судами виконавчих документів.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону, є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Найбільш дискусійним питанням, що стосується оформлення виконавчого документа, є питання про необхідність зазначення ідентифікаційного коду суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуального ідентифікаційного номера стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків). Підґрунтям для різного розуміння необхідності зазначення цього реквізиту у виконавчому листі є визначення у нормі умови стосовно його наявності. Вивчення справ показало, що органи державної виконавчої служби вважають, що такі дані є обов'язковою інформацією, яку повинен містити виконавчий документ, вважаючи, що ця інформація може бути відсутньою лише за умови відсутності коду чи номера у особи. З огляду на це відмовляють у відкритті виконавчого провадження. Позиція судів, яка відслідковується у судових рішеннях, полягає у тому, що така інформація зазначається лише у разі її наявності у матеріалах адміністративної справи.
Дійсно, відсутність ідентифікаційного номера юридичної особи чи реєстраційного номера облікової картки платника податків (фізичної особи), особливо в разі, якщо ці дані стосуються боржника у виконавчому провадженні, утруднюють здійснення виконавчих дій, особливо щодо виявлення майна боржника, але не унеможливлюють їх.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із вимогами статті 18 цього Закону.
Однак, у разі відсутності інформації у матеріалах адміністративної справи, з приводу якої відмовлено у відкритті виконавчого провадження, суд не зможе оформити іншого виконавчого листа, оскільки не наділений повноваження збирати інформацію після закінчення розгляду справи. Водночас державний виконавець відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" з метою захисту інтересів стягувача має право одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.
Це питання вирішувалося, зокрема, Львівським окружним адміністративним судом у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Самборі та Самбірському районі Львівської області до Відділу державної виконавчої служби Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження (постанова від 15 лютого 2012 року, реєстраційний номер 21908720), в якій суд, серед іншого, зазначив, що відсутність даних про ідентифікаційні номер стягувача може бути усунута в процесі виконавчого провадження без скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
Підсумовуючи викладене, варто звернути увагу на те, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Своєчасність та повнота виконання судового рішення, а відтак захист порушеного права чи інтересу особи залежить, зокрема, і від належного оформлення виконавчого документа.
У контексті порушеної проблеми доречно звернути увагу на порядок видачі судами виконавчих документів.