Загальні положення
1. Члени підтверджують свій намір дотримуватися принципів вирішення спорів, які застосовувалися до прийняття цієї Домовленості за статтями XXII і XXIII ГАТТ 1947, а також правил та процедур у тому вигляді, у якому їх розроблено і змінено у цій Домовленості.
2. Система вирішення спорів СОТ є центральним елементом у справі забезпечення безпеки і передбачуваності багатосторонньої торгівельної системи. Члени СОТ визнають, що він служить для захисту прав та зобов'язань членів СОТ за охопленими угодами, а також для прояснення існуючих положень цих угод у відповідності зі звичайними правилами тлумачення міжнародного публічного права. Рекомендації і постанови ДСБ не можуть збільшувати або зменшувати права та зобов'язання, передбачені в охоплених угодах.
3. Оперативне вирішення спорів у ситуаціях, коли член СОТ вважає, що будь-які переваги, які йому прямо чи непрямо належать за охопленими угодами, було ушкоджено в результаті застосування заходів іншим членом СОТ, є суттєвим для ефективного функціонування СОТ і підтримання належної рівноваги між правами та обов'язками членів СОТ.
4. Рекомендації і постанови, які приймаються ДСБ, повинні мати на меті досягнення задовільного розв'язання питання відповідно до прав та обов'язків за цією Домовленістю та охопленими угодами.
5. Всі рішення з питань, які офіційно виносяться на розгляд відповідно до положень про консультації та вирішення спорів охоплених угод, зокрема арбітражні рішення, повинні бути відповідно до цих Угод і не повинні анулювати або заподіювати шкоду перевагам, які належать членам СОТ за цими угодами, а також не повинні перешкоджати виконанню будь-якого завдання таких угод.
6. ДСБ та відповідні Ради і Комітети, у яких член СОТ може підняти будь-яке питання, яке їх стосується, повідомляються про взаємопогоджені рішення з питань, які офіційно виносяться на розгляд відповідно до положень про консультації та вирішення спорів охоплених угод.
7. Перед зверненням до ДСБ член СОТ повинен визначитися з тим, чи буде плідною дія, яку він приймає відповідно до цих процедур. Метою механізму вирішення спорів є забезпечення позитивного вирішення спору. Перевага безумовно повинна віддаватися рішенню, яке є взаємно прийнятним для сторін спору і відповідає охопленим угодам. За відсутності взаємно прийнятного рішення, першим завданням механізму вирішення спорів зазвичай є забезпечити відміну відповідних заходів, якщо буде встановлено, що вони не відповідають положенням будь-якої з охоплених угод. До надання компенсації слід вдаватися лише тоді, коли негайна відміна заходу є неможливою; надання компенсації повинно застосовуватися лише як тимчасовий захід протягом відміни заходу, який не відповідає охопленій угоді. Остання можливість, яку ця Домовленість надає членові СОТ, що вдається до процедур вирішення спорів - це можливість тимчасового припинення дії поступок або інших зобов'язань за охопленими угодами на недискримінаційній основі стосовно іншого члена СОТ з відповідного дозволу ДСБ.
8. У випадках порушення обов'язків, взятих за охопленою угодою, дія prima facie як така, що є анулюванням або заподіюванням шкоди перевагам. Це означає, що зазвичай існує презумпція того, що порушення правил спричинило несприятливі наслідки для інших членів СОТ, які є сторонами відповідної охопленої угоди, і у таких випадках справою члена СОТ, проти якого висунуто скаргу, є спростувати обвинувачення.
9. Положення цієї Домовленості не обмежують прав членів надавати запит про офіційне авторитетне тлумачення положень охопленої угоди через механізм прийняття рішень за Угодою СОТ або охопленою угодою, яка є багатосторонньою торгівельною угодою з обмеженою кількістю учасників.
10. Розуміється, що запити про примирення і використання процедур вирішення спорів не повинні бути направлені на те, щоб провокувати конфлікти, і не повинні розглядатися, як такі; якщо виникає спір, усі члени СОТ повинні вступати у ці процедури з добрими намірами з метою вирішення спору. Також розуміється, що скарги і зустрічні скарги стосовно різних справ не повинні пов'язуватися між собою.
11. Ця Домовленість застосовується тільки стосовно нових запитів про консультації за положеннями про консультації охоплених угод, які було зроблено в день набрання чинності Угодою СОТ або після нього. Що стосується спорів, стосовно яких було зроблено запити про консультації відповідно до ГАТТ 1947 або будь-якою попередньою угодою, що передувала охопленим угодам до дня набрання чинності Угодою СОТ, продовжують застосовуватися відповідні правила та процедури вирішення спорів, які були чинними безпосередньо перед набранням чинності Угодою СОТ.[#a class=rvts107 href="#n265"#][2][#/a#]
12. Незалежно від пункту 11, якщо скарга, основана на будь-якій з охоплених угод, подається країною-членом СОТ, що розвивається, проти розвиненої країни-члена СОТ, то сторона, що звертається зі скаргою, має право використовувати у якості альтернативи положенням, що містяться у статтях 4, 5, 6 і 12 цієї Домовленості, відповідні положення Рішення від 5 квітня 1966 р. (BISD 14S/18), за винятком випадків, коли Група експертів вирішить, що термін часу, передбачений у пункті 7 Рішення, не є достатнім для надання нею звіту, і зі згоди сторони, що звертається зі скаргою, цей термін може бути продовжено. У тій частині, у якій існують розбіжності між правилами та процедурами Статей 4, 5, 6 і 12 і відповідних правил та процедур Рішення, перевагу мають останні.