Угорщина поверне за належністю кожній із заінтересованих союзних і тих, що об'єдналися, держав усі історичні акти, документи й мемуари, котрі перебувають у володінні її громадських установ і мають пряме відношення до відступлених територій, будучи вилученими у них упродовж десяти останніх років. Останній період, оскільки це стосується Італії, братиме початок від дня проголошення Королівства (1861 рік).
Позаяк це стосується всіляких предметів, що мають художній, археологічний, науковий чи історичний характер і входять до складу колекцій, які раніше належали Урядові Австро-Угорської монархії або Короні, якщо вони не складають предмета інших постанов цього Договору, Угорщина зобов'язується:
a) вступити в переговори з заінтересованими державами, коли до неї буде така вимога, про полюбовну угоду, на підставі якої всілякі частини названих колекцій або всі ті з зазначених вище предметів, котрі мали б належати до духовної спадщини відступлених округів, можна буде на основі взаємності репатріювати до округів їх походження;
b) нічого не відчужувати й не розпорошувати з названих колекцій, не розпоряджатися ніякими з названих предметів упродовж двадцяти років, хіба що до закінчення цього строку буде укладено особливу угоду, але убезпечувати їхню схоронність і добре їх зберігання; тримати їх, так само як інвентарі, каталоги та адміністративні документи, дотичні до названих колекцій, у розпорядженні громадян, котрі їх вивчають, кожної з союзних і тих, що об'єдналися, держав.
Навзаєм Угорщина матиме право звернутися до названих держав, а надто до Австрії, для укладення на тих же умовах, що вказані вище, угод, необхідних для репатріації в Угорщину зазначених вище колекцій, документів і предметів, до яких застосовуватимуться гарантії, передбачені в підпункті "b".