1. Спільноті та державам-членам належить протистояти шахрайству та будь-якій іншій протизаконній діяльності, що впливає на фінансові інтереси Спільноти, через заходи, ухвалені згідно з цією статтею. Ці заходи діють як засіб стримування та сприяють ефективному захистові в державах-членах.
2. Аби протистояти шахрайству, що впливає на фінансові інтереси Спільноти, державам-членам належить вживати таких самих заходів, що їх вони вживають, аби протистояти шахрайству, що впливає на їхні фінансові інтереси.
3. Без порушення інших положень цього Договору, державам-членам належить координувати свої дії, спрямовані на захист фінансових інтересів Спільноти від шахрайства. З цією метою їм належить організувати, разом із Комісією, близьку й регулярну співпрацю компетентних органів.
4. Раді, діючи згідно з процедурою, зазначеною в статті 251, та після консультацій з Рахунковою палатою, належить ухвалити потрібні заходи у сфері запобігання шахрайству, що впливає на фінансові інтереси Спільноти, та боротьби проти нього, з метою надавати ефективний та рівноцінний захист у державах-членах. Цим заходам не належить торкатися застосування національного кримінального права чи національного відправлення правосуддя.
5. Комісії, у співпраці з державами-членами, належить щороку подавати Європейському Парламентові та Раді доповідь про заходи, що їх ужито на виконання цієї статті.
ЧАСТИНА ШОСТА
ЗАГАЛЬНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ