1. Політика Спільноти щодо довкілля сприяє досягненню таких цілей:
- берегти, охороняти та поліпшувати стан довкілля,
- берегти здоров'я людей,
- виважено й раціонально використовувати природні ресурси,
- сприяти на міжнародному рівні розв'язанню регіональних та світових проблем довкілля.
2. Політика Спільноти щодо довкілля має на меті досягти високого рівня захисту з урахуванням розмаїття становища у різних регіонах Спільноти. Її належить ґрунтувати на принципі застерігання та принципах: належить уживати запобіжних заходів; належить виправляти шкоду, завдану довкіллю, насамперед усуваючи її джерела; забруднювач повинен платити.
У цьому контексті у заходах з гармонізації, що задовольняють вимоги охорони довкілля, належить закладати, у разі потреби, захисні застереження, що дадуть державам-членам змогу вживати тимчасових, не спричинених економічними потребами, заходів щодо охорони довкілля, що підлягають процедурі інспекції Спільноти.
3. Виробляючи свою політику щодо охорони довкілля, Спільноті належить враховувати:
- наявні наукові та технічні дані,
- умови довкілля в різних регіонах Спільноти,
- потенційні переваги та витрати через дії чи бездіяльність,
- економічний та соціальний розвиток Спільноти та збалансований розвиток її регіонів.
4. У межах своїх відповідних сфер компетенцій, Спільнота та держави-члени співпрацюють з третіми країнами та компетентними міжнародними організаціями. Умови співпраці Спільноти можуть бути предметом угод між Спільнотою та зацікавленими третіми сторонами, переговори щодо яких та укладання яких належить провадити згідно зі статтею 300.
Попередній абзац не порушує компетенції держав-членів провадити переговори в міжнародних органах та укладати міжнародні угоди.