Спільнота та держави-члени, пам'ятаючи про засадничі соціальні права, сформульовані в Європейській Соціальній Хартії, що її підписано в Турині 18 жовтня 1961 року ( 994_300 ), та в Хартії Спільноти від 1989 року про засадничі права працівників ( 994_044 ), мають на меті сприяти зайнятості, поліпшувати умови життя та праці, щоб уможливити гармонізацію цих сфер і водночас не втратити досягнутого поліпшення, дбати про належний соціальний захист, діалог між адміністрацією та працівниками та розвиток людських ресурсів заради досягнення тривалого високого рівня зайнятості та боротьби проти вилучання.
З цією метою Спільнота та держави-члени виконують заходи з урахуванням відмінності національних звичаїв, зокрема у сфері договірних відносин, та потреби підтримувати конкурентоспроможність економіки Спільноти.
Вони певні, що такий розвиток випливатиме не лише з функціювання спільного ринку, що сприяє гармонізації соціальних систем, а й з процедур, обумовлених у цьому Договорі, та зі зближення положень, закладених у законах та підзаконних чи адміністративних актах.